Мэры кэтЯ пачну сваё сачыненне з апісання "Мэры кэт". Мэры кэт - гэта дачка агранома, іх сям'я нядаўна пераехала ў гэтую вёску. Клічуць, гэтую круглую выдатніцу з доўгай касой -- эма Пшанічная. Але гэтая чырванашчокая дзяўчынка я гадзіннiкам на руцэ і ў новенькай форме, спадабалася не ўсім. А менавіта Антону Бубнову.
Прыступім да апісання Антона Бубнова. Антон Бубноў - вясковы хлапчук. Аднойчы, калі Антон быў яшчэ маленькім, ён прастудзіўся і захварэў на вушы. Яго вылечылі, але пасля гэтага ён стаў трохі недачуваць.
І ўся гэтая гісторыя пачалася з таго, што гэтая прыгожая, выпеставанная, уся як лялька дзяўчынка прыйшла ў новы клас. У клас дзе вучыўся Антон. Адразу, як ён даведаўся аб знаходжанні новай дзяўчынкі ў класе, Антон не ўзлюбіў яе. На першым жа ўроку ён паслаў ёй угрозающую запіску. Але эма адразу на яе адказала.
Вось і рэкі па замярзалі, а Антон ляжыць на ложку і думае аб Эме. Але тут яго думкі перапыніў голас Янкі Маркаўцова. Прыйшоў Янка за Антонам не проста так. Ян не захацеў ўсё распавядаць і пацягнуў Антося да ракі.
А на рацэ сабралася ледзь не поў калгаса, дзівяцца ўсе дзяўчынцы якая так выдатна катаецца на каньках. І як вы думаеце да то гэта? Вядома Эма Пшанічная.
І тут у Антона нарадзілася ідэя як адпомсціць Эме. Антон вырашыў навучыцца катацца так як Эма, а можа і лепш.
Тры вечары Антон вучыўся катацца на каньках на аддаленым лёдзе, што б яго ніхто не заўважыў. І вось сёння, пасля школы Антось бяжыць да ракі. Эма ўжо катаецца. Антон абувае свае новенькія канькі і вырабляляе трукі якія толькі што вырабляла Эма. Потым яны бягуць на переганкi.
-- Пантона-Мантона-Дэмантона! Ты не крыўдуеш на мяне? Давай не будзем сварыцца, а будзем дружыць.
-- Давай дружыць, -- падумаўшы, згадзiўся я...
Министер подземного царства
В забытые вороты, На чёрный отдалённый путь.
Мотив — багатозначний термін, що використовується у двох головних значеннях: Внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії. Фрагмент загальної картини або об'єкта, що багаторазово повторюється з деякими змінами.
В своем рассказе Лесков затрагивает много важных проблем.
В нём рассказывается о героическом солдате-часовом, с риском для себя вытащивший из полыньи утопающего.
Редкое единодушие объяснялось и блестящим мастерством писателя, и той редкой иронией, с которой он повествовал о рядовом Постникове- простом русском герое, получивший наказание «на теле» потому, что спас утопающего в Неве.
Ночью часовой Постников стоял на своем посту. И вдруг он услышал, что человек попал в полынью и тонет. Перед часовым встает проблема.
Он думает, спасти ли ему утопающего или же остаться на посту.
Ведь Постников – солдат. Это значит, что ему нельзя нарушать присягу.
Лесков показывал положительные образы «праведников» . Одним из таких примеров может служить рассказ «Человек на часах» , в котором история подвига часового Постникова — спасение утопающего — развернута в сатирическую картину типов и нравов России николаевского времени, расчетливого карьеризма начальствующих лиц и гнусного ханжества и лицемерия князя церкви, митрополита Филарета, имя которого вдохновляло позднее «деятелей» победоносцевской реакции.