Давно, в старинное время, жил у нас на
улице старый на вид человек. Он работал
в кузнице при большой московской
дороге; он работал подручным
помощником у главного кузнеца, потому
что он плохо видел глазами и в руках у
него мало было силы. Он носил в кузницу
воду, песок и уголь, раздувал мехом горн,
держал клещами горячее железо на
наковальне, когда главный кузнец
отковывал его, вводил лошадь в станок,
чтобы ковать ее, и делал всякую другую
работу, которую нужно делать. Звали его
Ефимом, но все люди называли его
Юшкой. Он был мал ростом и худ; на
сморщенном лице его, вместо усов и
бороды, росли по отдельности редкие
седые волосы; глаза же у него были
белые, как у слепца, и в них всегда стояла
влага, как неостывающие слезы.
Родители уходят на работу, велев дочке не ходить со двора и беречь младшего братца. Но девочка сажает братца под окошком, а сама бежит на улицу. Гуси-лебеди тем временем уносят братца на крылышках. Сестра бежит догонять гусей-лебедей. По дороге она встречает печку, яблоню, молочную речку — кисельные берега. У них девочка спрашивает о братце, но печка просит ее отведать пирожка, яблоня — яблочка, речка — киселька с молоком. Привередливая девочка не соглашается. Она встречает ёжика, который указывает ей дорогу. Приходит к избушке на курьих ножках, заглядывает туда — а там Баба Яга и братец. Девочка уносит братца, а гуси-лебеди летят за нею в погоню.
Хан Бату ў казцы Ўладзіміра Караткевіча «Лебядзіны скіт» — злы, мудры , ваяўнічы, жорсткі , сваянраўны, бессардэчны, ганарлівы, карысны і, бясчэсны. Ён пapaўнoўвae нapoд рускай зямлі ca cтaткaм, y якiм кoжны, як жывёлa, дyмae тoлькi пра тое, каб з’есці іншага, пакуль не з’елі яго. Ён здзeклiвa выкaзвaeццa пpa пaлoнныx, якiя xyткa зaбyдyць cвaю мoвy i cвaю зямлю. Гэта гаворыць пра яго як пра чалавека, упэўненага ў сабе, ганарлівага і чэрствага — ён атрымлівае асалоду ад сапраўднага моманту, адчувае сябе пераможцам і не думае пра будучыню.
Люди долгое время пользовались свечками, затем перешли на керосиновые лампы, о том, какие еще были изобретения для получения света, посмотри лучше в интернете. также у них не было таких холодильников, как сейчас, например, или других приборов, а их куча! не было компьютеров и каких-то других вещей, которые упрощали бы нашу жизнь. им, на мой взгляд, было значительно сложнее, если, допустим, сейчас для переплавки железа и изделия из него чего-либо приходится меньше получаса, то раньше нужно было самому переплавить его на огне, затем вылить в какую-то емкость, также самому, а потом ждать, пока это все остынет. если брать в пример меч, то его еще нужно и выковать, а это тяжелый труд.
таких примеров можно перечислить немыслимое количество. просто примени логику.
попробуй вспомнить какие-то мультики, сказки, произведения, события в которых происходили где-то до 19 века.
Опис щита Ахілла в поемі Гомера «Іліада» - це показ життя і вірувань древніх греків
Ахілл — син богині Фетіди і смертного Пелея. Мати називала його «коротко- вічним сином», адже за бажанням Зевса він був приречений на загибель.
Ахілл, або Ахіллес, був видатним воїном, який любив і цінував зброю. Але найбільшою його гордістю був щит, викуваний Гефестом. Щит Ахілла був міцний і великий. П'ять шкіряних шарів стягував потрійний обід, що яскраво блищав, а на самому щиті Гефест вирізьбив багато оздоб і до дрібниць продуманих різних зображень. На щиті було зображено Землю, Сонце, сузір'я: Плеяди, Гіади, Оріон, Велика Ведмедиця, що її ще Возом називають. Ще на щиті майстерна рука Гефеста вирізьбила два прекрасні міста. На одному зображено весілля: юні дівчата йдуть через місто і під весільні співи весело танцюють разом із юнаками. На ці веселощі з подивом дивляться з порога своїх будинків статечні жінки. На міській площі зібралася юрба, всередині якої двоє чоловіків сперечаються про пеню за вбитого чоловіка. Кожен із них доводить своє. За суперечкою стежать старійшини. Вони сидять колом, а перед ними лежать золоті монети, які віддадуть тому, хто доведе свою правоту.
У другому місті точиться війна. Озброєне військо оточило місто. Серед воїнів немає згоди: частина їх хоче зруйнувати все, а частина поділити коштовні скарби, які є в прекраснім місті. А захисники готуються до оборони. На міські мури вийшли і жінки, і маленькі діти, і старі мужі, яких вже зігнула старість. Воїни, на чолі яких Арей і Афіна Паллада, зробили засідку біля річки, убили двох пастухів і завернули їхні стада. Почувши шум біля стада, воїни захисників кинулися на нападників і зав'язали з ними бій.
Далі зображено родючі лани, орачів із плугами, впряжених у ярма волів. Орачі, дійшовши до кінця поля, отримують келих солодкого, наче мед, вина, щоб мати сили доорати поле до кінця.
Наступне зображення демонструє достигле колосся на ланах, женців із серпами, поодаль снопов'язів і хлопчиків, які збирають колоски. Обнесене високим тином поле перетинає стежка, якою йдуть хлопці і дівчата з корзинами солодкого, мов мед, винограду. Між ними походжає хлопчик і виграє на «дзвінкоголосій формінзі» і співає ніжним голосом веселу пісню. Молодь танцює під музику і спів хлопчика.
Далі розташована картина, на якій зображено череду круторогих биків, що йдуть із кошари на берег бурхливої, порослої очеретом річки. Раптом на стадо напали два жахливі леви й загнали пазурі в бідну тварину, що страшенно ревіла.
Наступна картинка відтворює місце для танців, де юнаки й дівчата кружляють, побравшись за руки, а два скоморохи стрибають у колі людей. Край щита майстер оздобив могутніми хвилями Океану.
<span>Картини на щиті Ахілла точно передають вірування, побут, світосприйняття людей, які жили в сиву давнину. Гомер використав такий прийом, щоб показати життя простих людей, які важко працювали, мужньо захищали свої міста від ворогів, уміли весело святкувати.</span>