Небо-це щось далеке,невимовно красиве,яке вабить своєю могутністю та величчю.Напевно кожен замислювався над питанням:"Якого кольору небо?"І всі люди відповідають по-різному.Для когось небо синє,для когось блакитне,а для когось воно біле.Скільки людей,стільки і думок.Ось і я собі задаю це питання.Для мене небо чисто синє,коли воно спокійне,темно синє,коли лютує та білесеньке у теплу погоду.
Отже,це питання є досить філософським,адже над ним можна думати годинами.До сьогодні ніхто не сказав якого кольору небо,що ще раз підтверджує мою думку.Мільйони людей-мільйони різних думок!
Ця труба зроблена з металу.У нас з ліва росте квітник.Наш дім у три поверхи.Мені потрібно прочитати текст.У мене є багато зошитів в клітинку.Моя сестра середніх років.
Я повністю підтримую думку М.Рильського про те,що ми маємо любити природу. Але любити природу -- не означає тільки милуватися нею і використовувати лише для свого задоволення.
"Я люблю природу, отже, -- володію нею", -- помилково говорять байдужі,корисливі люди. Не можна бути егоїстом у ставленні до неї.
На сьогоднішній день у нашій країні досить серйозна екологічна проблема. Ми щоденно зрубуємо ліси, цим самим забруднюємо атмосферу, а статистика показала,що територія сміття на Україні дорівнює території однієї Данії. І, використовуючи природні багатство(і говорячи при цьому про любов до природи), ми вбиваємо своє життя і життя наступних поколінь.
Ми всі -- частинка природи, і наше майбутнє залежить від того, як ми по-справжньому будемо любити її!
Любімо природу не для себе,
Любімо для неї !
Детальніше - на Znanija.com - znanija.com/task/30439397#readmore
Українська земля подарувала нам поетів і письменників, які не тільки збагатили безсмертними творами національну літературу, але й уславили нашу країну в усьому світі. Серед них одне з самих великих імен – ім’я Лесі Українки.
Доля цієї видатної жінки була тяжкою з самих ранніх років. Захворівши ще в дитинстві тяжкою хворобою, Леся Українка боролася з нею усе своє життя. А життя письменниці було недовгим – усього 42 роки. Не превеликий жаль, не судилося їй відчути ні взаємного палкого кохання, ні особистого щастя, не пізнала вона і привабливості материнства. Не стала Леся Українка і великим музикантом, як того мріяла, бо понівечена хворобою рука не дозволила їй вчитися грі на піаніно. Але за всі свої страждання письменниця була нагороджена Богом унікальним поетичним талантом, який вона повністю віддала своєму народові і рідній країні. Найпершою і єдиною любов’ю Лесі Українки була глибока та віддана любов до рідної землі, до того куточка, де вона народилася та де пройшло її дитинство – до Волині та Поділля. Таке героїчне життя, така відданість своїй батьківщині поряд з геніальністю, мабуть, перш за все і приваблює мене в Лесі Українці, як в людині і поетесі.
