Наше кохання ще не вмерло воно процвітає як райдуга в небі невже невже це наше коханнянааашее воно таке таке палке як наче сонце душу розігріло ода воно ода воно це є воно це моє кохання як небо сонце ясне як промінь надії о невже це вонооооо
подобається
Мовно - літературний максі- мода темно-червоний кисло-солодкий південно - західний
А) океан, кияни, доля, ожина, шиють, ясний, онук, пара.
б) хліб, осокір, сцена, тягар.
в) входять, цвяшок, лісник, стріха
Вроде правильно, но не могу составить пословицу
Моя Батьківщина — Україна. «На цих горах засяє благодать Божа», — сказав колись апостол Андрій Первозванний, припливши Дніпром до того місця, де стоїть златоверхий Київ. Його пророчі слова збулися. Держава, яка виникла на цих святих горах, Київська Русь — України, була однією з наймогутніших у світі. Довелося українському народові боронити рідну землю від поневолювачів, будувати величні собори, монументальні споруди, прикрашаючи державу й несучи її славу крізь віки. Тисячі синів і дочок України віддали своє життя за те, щоб країна були вільною. Тисячі борців за свободу йшли тернистим шляхом, вселяючи віру в перемогу, в те, що прийде час, коли «встане правда, встане воля». Поступово пробуджувався народний дух. Його не могли знищити ні тюрми, ні катування, ні заслання. Нове життя поставало в уяві народній як три зорі — братерство, рівність, воля. Цього народ прагнув, цією надією були сповнені серця справжніх патріотів. Україна розірвала вікові пута неволі, мужньо витримавши штучні голодомори, катівні Сибіру, вийшла, нарешті, на світлий шлях оновлення. Проголошена незалежність нашої Вітчизни. Україна впевнено крокує в майбутнє.
<span>Живучи в наш складний час, спостерігаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.</span>Але через хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в Небесне царство.Але всі мої ілюзії розпадаються у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.Ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.<span>Але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. Майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.</span>