Ответ:
Правильно пишется - фонтан.
Я пишаюся своїм татом! Він розумний і талановитий, високий і красивий, дуже сильний, милий і вихований, привабливий і спритний, сміливий і цілеспрямована. Я схожий на тата тим, що ми з ним однаково сидимо і однаково ходимо.
Мій тато відрізняється від інших тим, що він працьовитий. Папа сильно багато працює. Все, що його попросять, завжди робить. Він любить всім допомагати і завжди готовий до всього. Папа уміє все будувати. Ще любить відпочивати. Коли я виросту, то буду за татом доглядати і допомагати йому по господарству у всьому.
Папа любить всю нашу родину: маму і нас, бо ми його діти. Мій тато дуже любить мою маму. І мама тата любить. Вона купує йому одяг, взуття. Ну, взагалі, все. Мама з татом люблять удвох розмовляти і ще разом дивитися телевізор.
Ми з мамою завжди бачимо від папи добро. Наш тато добрий, лагідний, ввічливий і нікого не ображає. Він для всієї родини купує подарунки і влаштовує нам всякі сюрпризи.
Папа, спасибі тобі за те, що ти зі мною граєш і купуєш мені все, що я попрошу: іграшки, їжу і ще речі.
Папа мене любить і мою любов до нього він теж відчуває. Разом з татом ми любимо розпалювати камін і дивитися телевізор. Мій тато любить грати зі мною. Він часто зі мною грає у що-небудь і допомагає мені у всьому. Ще татові подобається всьому мене вчити. Я хочу, щоб тато і далі мені завжди у всьому допомагав, грав зі мною і все мені купував.
Я люблю тата і ласкаво називаю його "татком" і "таточком". Мені з татом добре!
Облітає ₍ о б л і т а й е₎7б 8зв 4скл
Київ — це столиця нашої країни, її серце та мозок. Київ є одним з найстаріших міст Європи. Йому понад півтори тисячі років. Багато пам’ятає Київ. Пам’ятає нашестя Батия і Чінгісхана. У його брами стукали шведи і яничари. Його голову хотіли схилити кайзерівські війська. Але Київ, здавна гостинний до друзів, повен лютої ненависті до ворогів. Про це розповідають пам’ятники, які любовно зберігає народ.
Київ по праву називають містом стародавньої культури, чудесним архітектурним пам’ятником. Він стоїть, як живий пам’ятник нашої славної героїчної історії, овіяний сивою старовиною, поетичними переказами, чудовими легендами. Справжня прикраса нашої столиці — Софійський собор. «Диво велике», як називали його наші далекі прадіди. В порівнянні сучасними будовами він не високий, але коли стоїш дивишся на його дзвінниці, здається, що він своїм куполами торкається неба. Поставив його Ярослав на місці «битви злої» з печенігами, де його військо перемогло. Ще й досі сперечаються історики про час заснування собору. Уже в XI столітті на його стінах люди видряпували молитви, побажання, ставили дат думаючи, що написана молитва швидше дійде до Бога. Такі написи називаються «графіті» і відповідно до них виходить, що собор старіший, ніж думали раніше. Вивчення собору ще не закінчилось, його стіни ховають ще багато таємниць. Софійський собор — справжня перлина мистецтва, символ духовності, витвір народного генія, який передається від покоління до покоління. В 1990 році за ініціативою ЮНЕСКО Софійський собор внесено до Списку Всесвітньої спадщини людства.
Червона картина стоїть при дорозі.