ЯКУ ЛЮДИНУ МОЖНА ВВАЖАТИ ЩАСЛИВОЮ? Матеріальний достаток може зробити побут зручним та приємним. Але ніякі зручності не замінять людині справжнього щастя. Бо щастя — це не гроші, не коштовності, не дорога апаратура чи заморський авто_ мобіль. Щасливою я б назвала людину, у якої є справжні і вірні друзі. Бо вірний друг — то найдорожчий скарб. А ще у народі кажуть: все купиш, лише тата і маму не купиш. Отже, людина, у якої є батьки, які в усьому підтримують її, допомагають,— щаслива. І без повного розкриття своїх здібностей, без улюбленої праці нема щастя. Отже, щаслива людина та, яку люблять і сама вона любить ближніх, яка уміє і хоче працювати.
Природу не можна розуміти тільки як світ тварин і рослин. Природа - це все, що оточує нас від народження. Людина та природа- це дві невід'ємні частини світу. Кожна частинка природи є важливою. Людина і природа перебувають у постійних і складних взаєминах. Природа дає можливість людині жити, задовольняючи її фізичні потреби, збагачує її духовний світ своєю красою та активізує її розум, демонструючи зразки найкращого, найдосконалішого у світі. Коли ж людина починає шкодити природі, вона шкодить і собі, адже людина - також складова природи, її частина, надзвичайно залежна від решти складових. Відмінність людини від інших живих істот полягає в тому, що вона має розум, а відтак може мислити, творити, спілкуватися з іншими людьми. На жаль, сьогодні є підстави говорити, що свій розум людина здебільшого спрямовує на задоволення власних потреб, знищуючи майже повністю те навколишнє середовище, в якому живе і від якого цілком залежить. Кажуть, що сьогодні ми живемо на планеті, що належить нашим правнукам: адже наслідки того, як ми зараз ставимося до природи, будуть відчутні у далекому майбутньому. І виправити навіть одну серйозну помилку, якщо вона буде зроблена, часто неможливо. Людина від природи повинна навчитися красі, коханню, гармонії. Природа нас вчить бути добрими та кохати одне одного, дарує нам красу та життя. У безмежному храмі краси та музики природи, який не може зрівнятися ні з яким рукотворним шедевром, людина перетвориться із завойовника на творця, знайде душевну рівновагу, відновить фізичні сили та здоров’я. <span>Дружіть із природою, з чистим цілющим повітрям, джерельною водою і вам не треба буде звертатися до лікаря, бо саме в природі закладена основа нашої життєдіяльності. Приходьте до лісу, гір, поля, річки. Ставайте в їхнє нерозривне коло, підтримуйте його, і воно підтримає вас, як підтримує вірний друг у бурхливому ритмі сьогодення. Несіть добро у світ, і це добро вернеться вам та дітям у стократ. </span>
Він мав на увазі, те що книжки як учителя, тобто вони теж розповідають нову і цікаву інформацію. Тільки вчителя розповідають, а книжки ми повинні сама прочитати
В стране Сльозолий правил царь Плакса. У него было три дочери - тошнота, Вай-Вай и Плакота и три сына Плаксун. Целыми днями они плакали. Царь повелел плакали и все дети в стране, потому что он любил их слезы пить.
Несмотря на запрет смеяться, к детям приходил добрый дядя Лоскотон и веселил их. По Лоскотоном гонялись царю охранники, но никак не могли поймать. Царь Плакса пообещал тому, кто поймает Лоскотона, отдать свою дочь в жены. Был у царя капитан Макака, который очень хотел стать царским зятем. Он подстерег Лоскотона и поймал его.
Во дворце собрались играть свадьбу. Но здесь в тюрьму, где сидел Лоскотон, пришли батраки и рабочие и освободили хорошего веселого человека. У царя в это время был пир: все скакали и от счастья горько плакали, потому что это радость у них такая. И вдруг - Лоскотон! Прыгнул к царю на трон, начал его щекотать, и Плакса так расхохотался, что даже лопнул от смеха. Царю дети убежали в чужие края, а страна и живет весело и по сей день.