Наша Русалонька, Софія, постійно вплутується в різні пригоди: знімає Прокляття, подорожує у часі, Ловить привидів, рятує людей від смерті і допомагає своєму другу з Сашкові.
при цьому вона ще й закохана У Вадима кулаківського, який небайдужий до її запеклого ворога Ірини.
такий захопливий сюжет затягує нас у цю повість-казку все дужче і дужче, чого й домагалася Марина Павленко. під стать таким захопливим пригодам Софія має дуже своєрідний характер. Вона добра прискіплива до своїх ідеалів, справедлива, чесна, смілива, наполеглива й інколи наївна, як усі дівчата в її віці.
Він вигядав мужньо, гарно, сміливо. Був впевнений у собі та хоробрий. Максим був струнким, високимю. Мав гарні очі, та волосся до плечей.На голові у нього пов*язка, а ще він одягав теплі кожушки.
"Колись ми з батьком піймаи сома,-збрехав Юрко,бо батько тоді ходив рибалити без нього і зловив лише великого коропа, а не сома.- Півтора пуда заважив."
"-А як тельбушили його, то всередині знайшли краснопірку на кілограм. І вона ще була жива!"
"-якось до нас у місто приїхав пересувний зоопарк . Там були леви,жирафи,макаки,вовки,лисиці, а також крокодили. Одного разу маленький крокодил десь пропав... То я його в озеріна вудку день зловив."
1. Мыши
2. Раненный мышонок
3. Мышонок и парус
<span>4. Спасение Пика</span>
Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний». Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові.
Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.
Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче».
<span>Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». </span>
