Незнаюнезнаюнезнаюнезнаюнезнаюнезнаюнезнаюнезнаюнезнаюнезнаюнезнаю
Владела дальновидна вллаала
Людина вирощує хліб. А хліб вирощує людину. Виховує і перевіряє її на зрілість та мужність. І це також вічне, як світ. Хліб не можна замінити нічим. Старі люди люблять казати; «Хліб — це святе». Мабуть, тому, що були на їхньому віці роки, коли було слово «хліб», але не було самого хліба. І ще, мабуть для того, щоб ми, виходячи в світ, раз і назавжди прониклися трепетом до тих рук, що виростили та випекли цей високий та м’який хліб. Він може навчити всіх нас шанувати працю та мирне безхмарне небо над головою.
Хліб — це багатство нашої країни. І його треба берегти і шанувати. Адже так приємно бачити на своєму столі високу, запашну паляницю. В хорошій родині хліб ніколи не буде черствіти. Але є люди, які не поважають хліб, викидають його, коли він зачерствіє. Вони не поважають той довгий шлях, який пройшов хліб, перш, ніж потрапити до столу, ту тяжку працю, що вкладена в нього, саму людину. Тож бережіть хліб — мірило нашої вихованості, опору нашої духовності.
Прислухавшись дівчинка почула радісний щебет горобчика. Птах сповіщав про ранній прихід весни. От нарешті сонечко пригріло землю, розтопило кригу і сніг. Навколо потекли дзвінки струмочки. Проліски підняли свої блакитні голівоньки до неба. Лісові мешканці вилазять зі своїх домівок, щоб привітатися із ласкавим сонечком. Але Снігуронька не засмучується, бо вона знає, що через 9 місяців вона знову прийде і заспіває свою зимову пісеньку.