Сумний - безрадісний
Широкий - безмежний
Тихий - безшумний
Жорстокий - безсердечний
Лихий - бездушний, безжальний
Дорогий - безцінний
Пустинний - безлюдний
<span>Сухий - безводний</span>
У мене теж є батьки, і вони добрі. Вони працюють, не покладаючи рук. Мама прибирає квартиру, готує різні страви, виконує дуже багато іншої роботи. Недарма кажуть: “Жіноча робота ніколи не скінчиться”. Це, звісно, правильна думка. Тато — головний у нашій сім’ї — забезпечує нас усім: купує одяг, продукти, постійно працює на різних роботах, аби нам нічого не бракувало.
Я вважаю, шо кожна дитина повинна допомагати своїм батькам тому, що батьки не встигають зробити все, що потрібно. Я допомагаю своїм батькам прати, прибирати в квартирі, поливати квіти, ходити до магазину.
У мене найчудовіші батьки, яким я завжди буду допомагати. Я дуже їх люблю.
Тричі відміряй, а раз відріж (роздум про зміст прислів’я)
Прислів’я дійшли до нас від наших пращурів як дорогоцінний мовний скарб. Вони відтворюють мудрі думки нашого народу, але цю мудрість можуть зрозуміти лише ті, хто поважає рідний край та рідну мову, хто гідний цієї мудрості.
Пригода, про яку я хочу розповісти, сталася влітку. Моя подруга Надя захотіла пошити собі сукню. Взяла великий шмат тканини, ножиці, голку та нитки. Почала шити. Вона була не дуже старанна і хотіла пошити дуже швидко. Ось Надя абияк зняла мірку, швиденько зробила намітки на тканині і вирізала великий шматок. Притулила до себе викрійку і вирішила ще підрізати. Зрізала вона ще з боків, та все на око, як-небудь, бо поспішала, хотілося швидше похизуватися сукнею. Відрізала, зшила, підрубила, а сукня мала.
Прийшла до мене та розповідає:
— Юлю, ти знаєш, я захотіла пошити собі сукню. Я раз поміряла, а потім декілька разів обрізала і трохи не вгадала.
Я посміхнулася:
— Надю, послухай-но, що я тобі скажу. По-перше, все треба робити охайно та старанно і думаючи. Але краще за мене скаже мудре прислів’я: “Тричі відміряй, а раз відріж”. Дотримуйся цієї мудрої думки, і ти пошиєш чудову сукню.
— Так, Юлю, зрозуміла я, що ти хотіла мені сказати. Дякую.
Не я навчала подругу, як шити гарне вбрання, виконувати все точно і охайно. Цьому навчає нас усіх народне мудре прислів’я.
Афоризми:1)визначай смак не по шкарлупі, а по яйцю.
2)Сліпі очі, коли затулені зіниці.
Крилаті вислови:1)Хочу,щоб ніколи, ніколи не зачерствіло серце.
2)Зло нічого не дає, крім зла.
Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. По тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. Мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. І культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.
Що означає культура мовлення? Це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. Крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. Треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. Найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства.
І хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. У побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. Бо тут ніхто не поставить нам «двійку». Але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? Що красивого в безграмотності? Хіба це робить спілкування приємнішим? Мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. До того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.
Мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. Вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. Хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. Бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. Та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за допомогою культурного мовлення – це доступно кожному.