Птах цінується своїм забарвленням, а людину зустрічають не по одягу, а по розуму.
Зовні людина може бути дуже гарна. А як до справи – то нічого не знає і не вміє. Люди цінують один одного за розум та інші якості. Тільки звіри обирають собі пару за найкраще пір’я та спів.
Тому справжньою красою людини вважають розум і знання.
Предупреждаю писала со своей тетрадки:
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
<span>Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. </span>
<span>На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі</span>
Одного разу ми з друзями вирішили сходити в
похід в гори. І трапилося це саме на літніх канікулах. От
і пішли ми в гори...
Спочатку нам цей похід здався кумедним, та
потім ми зрозуміли що не такі вже і готові до того,
щоб цілий день вештатися горами. У нас почалася паніка,
адже я боюся висоти і всі друзі почали вмовляти мене лізти із ними далі. А
коли я все-таки погодилася, то
зрозуміла, як там внизу було тепло, і ще
що там було менше ящірок та павуків. Потім
нам всім стало складно дихати ,але ми дуже вже хотіли їсти,
тому перебороли свій срах й сіли обідати. Звичайно, висота була незначна, та
нам там дуже сподобалося і ми вирішили там і заночувати. Ой
а яка була ця ніч, ну просто незабутня! Свіже
повітря, вогнище, пісні, ну і, звичайно, комарі. Але
нічого, адже ми поїли такий смачний омлет, який,
доречі, приготувала моя найкраща подруга!<span>
</span><span>А вже зранку ми пішли назад, додому, і поки ми поверталися, я
собі розбила коліно, та на щастя в нас була аптечка.</span><span>
</span><span>Я ніколи незабуду ці канікули, а особливо - гори<span>!</span></span>
Рідна мово, ти неначе зіроняка у небі!
Мати, пригорни мене та заспокой.
Україно, ти ще станеш великою!
Соловейко, заспівай мені про свою долю.
Скільки прикметників ти знаєш, Наталко?
Микито, ходи сюди!
Бабусю, ходімо спечемо пиріжки?
Мамо, заший мені сорочку, будь ласка
Надія Миколаївно, можете розповісти про поета.
Діде Панасе, розкажіть про війну, розкажіть як тоді жили.