СиньоОкий-сИній
СтАлися-стАти
ГлибОкої-глИбоко
СтежИна-стЕжка
ВербА-вЕрби
ДерЕва-дЕрево
ШирОкий-шИроко
сливОвий-слИва
хвилЮється-хвИля
зернИна-зЕрни
підземЕлля-зЕмли
висОкий-вИсоко
тихЕнько-тИхий
щебетАли-щебЕчуть
зупинИлися-зупинка
гречАний-грЕчка
темнIє-тЕмний
веснЯний-вЕсни
пекАрня-пЕкар
блискУчий-блИск
Озеро-озЕрний
хвилЯстий-хвиля
наплИся-пИти
рибАлка-рИби
сердИтий-сЕрдитися
медівнИк-мЕд
На мою думку,слово грядущий є загальновживаним,тому що це слово досить часто вживається в літературнихх творах.
Слово сущий не є загальновживане,тому що замість нього частіше вживають наявний.
Слово високочолий не є загальновживане,тому що частіше замість нього вживають з високим чолом.
Слово сіятель є загальновживаним тому,що це означає людина,щзо сіє.І часто це заміняється словом сіятель.
Слово істинно є загальновживаним,тому що істино-це правдиво..і в творах це слово застосовуються щоб не повторюватися.
<u>ПОПЕРЕДЖАЮ</u>..це є моя думка.
БІЛОЧКА. Одного разу я побачила на дереві у парку
білочку. Золотисто-коричневу, лише кінчик хвостика білий, ніби сметаною
политий. Хвіст набагато більший від самої білочки. Він пишний і
пухнастий. Лапки в неї короткі з добре розвиненими пальчиками, міцними і
цупкими. Завдяки гострим кігтикам тваринка швидко пересувається
стовбурами дерев, легко чіпляється за гілки. Зуби у білочки міцні і
гострі. Вони легко розгризають найміцніші горіхи. З усіх лісових
мешканців білочки є найжвавішими, найнепосидючими і найкрасивішими
звірками. Мені подобаються білочки, і я з задоволенням спостерігаю за
ними.
Він знущаеться над тваринами,у нього серце холодне,як лід.
Ти упала,як сніг на голову,приїхала завчасно.
Я посадив кущ троянди,а він росте,як на дружжях.
Його очі чисті,наче дзеркало.