Неокличних .....................
Я народився в Україні. Я не винен, що я не народився, наприклад, у Німеччині. Якщо я народився в Україні, то зобов'язан любити мою державу, не зважаючи на все, що коїться у ній.
Але іноді, я замислююся, а чи оправдується ця любов? І тоді мені становиться сумно. Я розумію, що Україна, одна з найбідніших держав Європи, порівнянно з іншими. Народ у нех богатий, але іноді трапляются розбишаки, які то і роблять, що лаються на усіх та знущаються. І часто, мені боляче дивитися на те, як культурне життя нашої країни поступово гине.
Але, як кажуть, батьківщину не обирають. Якщо я народився тут, то зобов'язан робити все що завгодно, аби покращити стан неньки України.
1. Усі йшли на нашу вечірку: і Дмитрик, і Сашко, і Галинка.
У саду було усе, що ми шукали: і яблуні, і груші, і сливи.
2. Олівці і ручки, пензлики і фарби - усе те ми знайшли у нашому магазині.
Ромашки і барвінок, незабудки і маки - квіти, що найчастіше зустрічаються у полі.
3.<span>Усі дерева, які розквітли у саду: яблуні, груші, сливи - заполонили ароматом повітря.
</span>Усе навколо: дерева, птахи, люди — сповнене весняної, пружної, нестримної сили<span>
4.</span><span>Різна погода восени, а саме: віє, гріє, лиє.
</span>Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою з трав або впіймати<span>.</span>
Оборона Буші» тема: зображення героїчної оборони містечка-фортеці з метою затримки просування польської армії і надання можливості Богдану Хмельницькому дочекатися підмоги. «Оборона Буші» головна думка: героїзм та здатність до самопожертви заради рідного міста. В основу твору покладено реальні події, що відбувалися в 1654 році біля подільського містечка-фортеці Буші, жителям якого необхідно було затримати просування на схід польської армії, щоб дати можливість війську Хмельницького дочекатися підмоги. Письменник подорожував Поділлям і зупинявся в цьому містечку, бачив руїни фортеці. Очевидно, історія оборони Буші справила на нього надзвичайне враження, що стало причиною написання повісті. Усі до єдиного захисники фортеці, захищаючись, готові загинути, але зберегти власну гідність. Козаки знають, що їм не встояти проти цілого полчища поляків і татар, однак у них є мета — затримати якомога довше ворога, аби не дати йому просунутися далі, дочекатися прибуття основних сил війська Богдана Хмельницького. Сильні й міцні духом запорожці твердо вирішують не здаватися, боротися до останньої краплини крові, щоб забрати із собою на той світ побільше ворогів, «продати себе щонайдорожче». Автор майстерно зображує підготовку до оборони, настрій мужніх чоловіків, їхні веселі жарти, хоч і стоять вони на порозі іншого життя, відчувають близьке дихання смерті. Кожний із них — це герой, справжня історична постать, не менш важлива у цій несправедливій братовбивчій війні, ніж особа самого Богдана Хмельницького. Автор чудово розуміє сам і дає відчути це й читачу, що без таких хоробрих воїнів ніколи не було б переможних походів великих козацьких ватажків. Тільки вміння пожертвувати власними інтересами, особистим життям, життям своїх рідних давало українцям у ті нелегкі часи шанс на відстоювання власної незалежності. Безперечно, піти на вірну смерть — це не таке просте рішення для молодих дівчат, Орисі й Катрі, які ще не бачили життя, не встигли насолодитися ним. Тим трагічнішим і самовідданішим є їхній подвиг.
Дієприкметник разом із залежним від нього словом називають дієприкметниковим зворотом. У реченні дієприкметниковий зворот завжди виступає означенням. Дієприкметниковий зворот, який стоїть після означуваного слова, на письмі виділяють комою: Чудово блищало небо, засіяне зорями
