Бджільництво належить до найдавніших занять українців. Про поширеність його свідчать збережені донині давні топоніми та гідроніми: Мединичі, Мединівка, Бортне, Бортники, Уборть тощо. Мед та віск завжди широко використовувалися як продукти харчування, а також служили оброком при зборі данини, були важливим предметом експорту до Західної Європи.Упродовж багатьох віків існування бджільництво пройшло кілька етапів розвитку, з яких дослідники виділяють три основні: дике (початкове, або земляне); бортне; вуликове.Початкове бджільництво було неорганізованим заняттям: в ущелинах скель, у лісових хащах наші далекі предки знаходили гнізда бджіл і найпростішими засобами добували так званий «дикий мед», цілком знищуючи бджолині сім'ї. Наступним був період, коли бджільництво розвивалося як лісовий промисел. Дикі бджоли роїлися природним способом у лісах, на висоті 4—6 м у дуплах дерев, які називалися бортями. Звідси походить й назва промислу — бортництво. Це заняття також залишалося хаотичним, досить примітивним, а спосіб медозбору — важким і навіть хижацьким: знайшовши гніздо і прорубавши до нього потрібний отвір, мед повністю вибирали, а бджіл винищували. Цей спосіб, порівняно з першим, вимагав більшого досвіду, складніших засобів праці. Найбільша недосконалість обидвох способів медозбору полягала у винищуванні бджіл, що негативно впливало на загальний стан бджільництва.У XIV ст. розпочався період так званого одомашнення бджільництва. Якщо раніше бджіл утримували у природних дуплах, то тепер — у штучно виготовлених дуплянках, чи колодах. їх майстрували із соснових кругляків, видовбуючи чи випалюючи спеціальну порожнину для бджіл і отвір для догляду за ними. Таку колоду — прообраз майбутнього вулика — прилаштовували, як і колись, високо на деревах. Так започатковувався наступний етап розвитку — вуликове бджільництво<span>. Удосконалювався спосіб збирання меду. Бджолині гнізда уже не руйнували, а зберігали, залишаючи на перезимівлю певну кількість меду.</span>
Відповідь:Хто знає, чи не дідусеві легенди, спогади та перекази про давнину і заронили в Таніну душу першу любов до рідного краю. (О. Гончар.) 2. Галин переляк минув, та серденько билося. (Марко Вовчок.) 3. А в Чіпковому серці вже ворушилося бажання верховодити. (Панас Мирний.) 4. Повз Матюський двір як проходив — глянув з цікавістю. (А. Головко.) 5. У тітчиному яблуневому садочку голосно шурхотіло під ногами багряне листя. (Є. Гуцало.) 6. Чернишева сім’я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала. 7. Бачу Сергійчин замислений профіль. 8. В Сергійченому настрої з’явилась великодушність. (З тв. О. Гончара.)
Пояснення:
Не варто копирсатися в цій справі, ти наче шукаєш голку в копиці сіна.(безсполучниковий зв.) Не варто копирсатися в цій справі, бо ти наче шукаєш голку в копиці сіна.(сполучниковий зв., бо наявний причиновий сполучник підрядності "<em><u>бо</u></em>")
У цього хлопця ще досить вітру в голові гуляє, він зовсім не готовий ло серйозного подружнього життя.(безсполучниковий зв.) У цього хлопця ще досить вітру в голові гуляє, тому він не готовий до серйозного подружнього життя.(сполучниковий зв., бо наявний наслідковий сполучник підрядності "<em><u>тому</u></em>")
Хлопчина навчився виживати по-своєму: витрішки продає, ще й інші капості робить.(безсполучниковий зв.) Хлопчина навчився виживати по-своєму: витрішки продає та ще й інші капості робить.(сполучниковий зв., бо наявний єднальний сполучник сурядності "<em><u>та</u></em>").
Лев гривастий, вір-не-вір,
Серед звірів-звірям-звір.
Ще його царем зовуть
Ті, що поруч з ним живуть.
Знає силу звірина-
З комишів не вирина,
Як на лови ходить лев-
Мовкне все поміж дерев.
Знову тиша, нічичирк!
Лев примчав до нас у цирк.
Став на лапи і закляк-
<span>Може, в лева переляк?</span>
