Чомусь всi ми думаємо, що людину робить великою посада, яку вона займає. Але я думаю, що це помилка. Насправдi, великою є людина, яка сумлiнно i чесно виконує свiй обов’язок. Найголовнiше — щоб людина любила свою професюi. Бо ж хто до чого покликаний, той i буде старанно й сумлiнно робити свою справу. А якщо всi з любов’ю будуть працювати, то недалеко й до добробуту в життi, якого прагне кожна людина.
Усе це зближує людину з природою. Бо ж маленький кущ бузку аж нiяк не зарадить велетенському дубовi. Бо вiн пiдсвiдомо вiдчуває щастя, що саме вiн є тим, ким вiн є. Напевне, люди мають не зраджувати своєї сутностi, й тодi, можливо, всi будуть задоволенi собою ї щасливi.
Але, мабуть, перш за все, велич людини виявляється не в тому, ким вона є, а в тому, як вона ставиться до своїх товаришiв, i до незнедоле них людей.
Велич людини в тому, що вона нiколи не зраджує своїх друзiв, а крiм того, знаючи вади товаришiв, любить їх такими, якi вони є. А найвелич нiша та людина, яка з гумором умiє сприймати свої недолiки.
Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. А осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте гідність людей! » Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро.
<span>Мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо. </span>
<span>
</span> Пам’ятайте чудовий мультфільм «У країні невивчених уроків»? Там
головний герой, зумівши інтонаційно вірно визначити постановку однієї
єдиної коми, врятував собі життя. До речі, пояснюючи дітям на уроці
російської мови важливість постановки розділових знаків, можна підібрати
й інші, аналогічні цьому, приклади. Наприклад, запропонувати їм
поставити кому в реченні: «Відпочивати не можна вчити уроки». Головне –
це донести до учнів думку, що синтаксис і пунктуація завжди «йдуть рука
об руку». Не можна вважатися освіченою людиною, на розбираючись в
синтаксисі і пунктуації.
<span> Але якщо на питання, що таке синтаксис, ми знайшли відповіді, то
тепер настав час визначитися з тим, що слід розуміти під словом
«пунктуація». Пунктуація-це зібрання правил про постановку розділових
знаків на листі. Знаки, як відомо, дозволяють людям розділяти текст
точками на пропозиції, а також розділяти знаками пунктуації частини
пропозиції, однорідні члени пропозиції, виділяти звернення, вступні
слова і причетні або дієприслівникові обороти. А як важко зрозуміти
текст, в якому не розставлені знаки при прямій мові! </span>
