Вправа 115 (1)
Колір сонця - сонячний колір. Колір сонця змінюється впродовж дня, від лимонного до темно-помаранчевого. У мене є новий рюкзак, яскраво-жовтий, сонячного кольору.
Барви осені - осінні барви. Барви осені асоціюються в мене з теплом та затишком. В парку так затишно, осінні барви і тепле сонечко.
Шапка батька - батькова шапка. Шапка мого батька зеленого кольору. Батькова шапка на мене ще завелика, проте скоро я підросту і буду носити його речі.
Полиця для книг - книжкова полиця. В мене вдома лише одна полиця для книг, адже я не дуже люблю читати. Скоро новий рік, тому моя книжкова полиця вже виблискує ліхтариками.
Шафа з дерева - дерев'яна шафа. Шафа з дерева виглядає дуже стиляно. Мій кіт Дамир постійно дере кігті об дерев'яну шафу.
Я прийшов до мої улюбленої школи.
Мій друг Іван повинен приїхати до мене.
Яблуня цвіте гарно, пишно та яскраво.
Джміль сів на велику та яскраву квітку.
Барвистий метелик літає по саду.
Жираф'ячий морквяний
морквяний без '
Золотоголовий, густолистий, зеленокосі, біло-блакитно-рожевого, гостроверху, сіро-блакитних.
Будь ласка пишемо окремо.
Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували ,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який дав хтось с прохожих....Вона так обережно його тримала,як самий найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...Я не втрималась и заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила залиши свою адресу....пізніше я дізналася,що батьків позбавили батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй подарувала цуценя))))<span>Це справжня історія з мого життя,але якщо хочеш,можеш іі використати)))</span>