я думаю, что никто на этом свете не живет без любви, нежности, человеческого тепла...хотя сомневаюсь наше время тяжелое и слишком много насилия...но ни один человек не сможет прожить без любви!оттого ведь и появляются эти сумашедшие убийцы...они убивают оттого, что они не чевствовали любви им этого хотелось...ну я так думаю...ну вообщем жить без любви и нежности это как жить без света...
Погодитися з двісти тридцять сімома студентами.
.... з сто дев'яноста п'ятьма пасажирами
Хліб...
Він щодня приходить до нас — рум'яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг... І все-таки хліб.
Якщо на столі немає хліба — на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо хліб — то багатство, добробут. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб — усьому голова. Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.
Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: "Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь". І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.
І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.
Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення.
Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства. Ось чому питання про хліб лишається у нас головним.
Ось таким є він — хліб. Його величність Хліб. То ж давайте ставитися до нього завжди з шаною і повагою. Не шкодуймо дати скибку хліба голодному. Хліб у світі — найголовніше, він — життя. І може, хтось із моїх ровесників стане кондитером чи пекарем і даруватиме людям хліб:
Як їсте ви паляниці,
Калачі смачні їсте,—
Не забудьте уклонитись
Хліборобові за це!
1. Краю мій, люблю тебе вдень вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний). 2.Дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (О. Бойченко). 3.Суворовці завжди йдуть струнко, бадьоро, красиво (Н. Забіла). 4. Нас зустрічали тепло й привітно. 5. Ми, коли бачимо один одного, то радісно, привітно і весело усміхаємося.
