<span>Хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими красунями. Матуся-хмарка любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.
Ось настав час, коли сніжинки стали вже зовсім великі, і хмаринка випустила їх у широкий світ. Як це було прекрасно! Сніжинки закружляли над Землею у веселому таночку і літали, літали... А поміж ними всіма була одна чарівна, не схожа на інших Новорічна Сніжинка. Вона була легка і срібляста. Вітер ніжно підхопив Сніжинку і спустив до моеї лодоні. В морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами і чарівно усміхалась.
Мені стало цікаво дізнатись про цю крихітку і я почав розпитувати Сніжинку про її пригоди. Вона засяяла ще яскравіше і тихим голосом почала розповідати. Про ніч-чарівницю, яка читала їм казки, про зірок-подружок з якими вона часто танцювала та про матусю-хмаринку. Сніжинка була допитливою і спостережливою, тому кожна її історія була сповнена казкових порівнянь і цікавих подій. Новорічна сніжинка розповідала про різних людей, яких вона бачила з неба. Про маленьких діточок, які бавились снігом і сивих бабусь які просто насолоджувались зимовими днями. Про чарівну музику Новорічних свят... І про все, все, все...
Та раптом на небо випливло чарівне малинове Сонце! Воно було таке велике і гарне. Такого вона ще не бачила, бо в хмарі, де вона народилась, було тісно і темно, а тут така краса! Їй знову захотілось піднятись високо і танцювати, танцювати...Сонечко було дуже приємне, але сніжинка розтанула від його тепла і ласки.<span>
</span></span>
НЕ РОДИСЬ БАГАТИЙ, А РОДИСЬ ЩАСЛИВИЙ
Іноді мені дуже-дуже хочеться мати багато грошей. Я б тоді стільки всього накупила! І тістечок, і суконь. і джинсів, і нової техніки додому... А головне-- поїхала б подорожувати. Об їхала б усю земну кулю! Затримувалася б у кожній країні, яка сподобалася, на стільки, на скільки заманеться, їздила би по всіх містах, дивилася, як живуть люди, роздивлялася б визначні місця й пам ятки... Мала б велике задоволення. А ще, якби я була багатою, допомагала б тим людям, які цього потребують, - хворим, нужденним... Отут я, замріявшись, завжди і згадую, що головне в житті - все ж таки не багатство, а щастя і здоров я. Скільки є у світі заможних,але нещасних людей, які страждають на тяжкі, навіть невиліковні, хвороби, яких не люблять близькі люди, які самотні й не мають із ким поділитися своїм болем і своїми радощами.Ніхто, навіть найбагатша людина , не застрахована від важкої хвороби, стихійного лиха, страшної авіакатастрофи, зради друзів, смерті близьких людей.Адже багатство - зовсім не запорука щастя в житті, злагоди в родині, душевної гармонії. І тоді я думаю:наскільки важливішим за заможність і впливовість є просте людське щастя. І мрію: нехай у мене будуть друзі, коханий чоловік, здорові діти і міцна сім я. Коротше кажучи: нехай у житті щастить!
1. Остап Мандрика — головний герой оповідання «Дорогою ціною». 2. Портрет і зовнішність героя 3. Багатоаспектність зображення Остапа: а) психологічний стан; б) ставлення до життя; в) прагнення та цінності; г) роль діда у вихованні героя, формуванні його поглядів; д) кохання до Соломії. 4. Риси характеру героя: 5. ОстапаМандрика — борець за волю, щасливе життя поневоленого люду
“ Ой палка ти була моя пісне!
<span>Як тебе почала я співати, </span>
<span>В мене очі горіли, мов жар, </span>
<span>І займався у грудях пожар. </span>
<span>Хтіла я тебе в серці сховати, </span>
<span>Та було моє серденько тісне, </span>
<span>Ой палка ти була, моя пісне! ” </span>
<span>(Леся Українка) </span>
<span>З чого починається виховання духовності особистості? Із закладання фундаменту її з дня народження дитини. І саме з дня народження, коли основу її життєвого розвитку становлять функціонування духовно-емоційної та моторної сфер. Психологи говорять, що знання тільки тоді є знаннями, коли вони духовно-емоційно пережиті. Скільки б не говорили, що, наприклад, (як крайній випадок) , вбивати не можна — іноді вбивають, що треба поважати батьків своїх — іноді не поважають та ін. Це відбувається через те, що духовно-емоційна сфера людини, особливо в наш час, звузилась, людина стала глухою до переживань, страждань, елементарного співпереживання. Наша освіта, на жаль, захопилася інтелектуальним розвитком людини забувши про розвиток та про те, що тільки в гармонічній єдності правої та лівої півкуль можна досягнути дійсної гармонії в розвитку духовної і розумної особистості. </span>
<span>Що ж таке українська народна пісня? З наукової точки зору — це глибинна традиційна і сучасна творчість усної діяльності. Можна вживати і інший термін — фольклор. А за змістом — це саме життя, його інтереси, зв’язок з історією народу, його національною свідомістю та соціальними почуттями, з “психологією його творчості”, писав І. Франко. </span>
<span>У наших пращурів було цілісне уявлення про оточуючий світ і себе в ньому. Художня творчість гармонізувала життя людини і становила значну частку практично — утилітарної діяльності (праця, звичаї та ін.) . Творення суспільних відносин вимагало знаходження таких форм, заходів, механізмів, за допомогою яких можна було б регулювати поведінку кожного члена громади. Саме через почуття та свідомість сформувалась своєрідна система, яку прийнято називати первісним мистецтвом. Воно, крім інших, виконувало і виховні функції. Провідну роль у вихованні людини виконувала народна пісня, а пізніше, з розвитком суспільства, музичне мистецтво. </span>
<span>Народні пісні, музичне мистецтво було невід’ємним складником практично- пізнавальної діяльності людей. Особливу роль в цій діяльності мав ритм, який допомагав координувати зусилля людей як у праці, так і у відпочинку (групові зусилля у праці, танцювальні у відпочинку та ін.) . </span>
<span>Життя людини було нерозривно пов’язано з природою і відображалось у пісні. Тому пісенна народна творчість охоплює усі сфери життя людини — від народження до смерті. Це пісні: трудові, зимового календаря, веснянки, весільні, купальські, жниварські, родинні, в той же час - думи, історичні, козацькі, стрілецькі, чумацькі, жартівливі, сатиричні та багато інших. </span>
<span>Пісня — це єдине ціле звука і мелодії. Ритм — це серце музики, мелодія — її душа. При зупинці серця — душа відлітає. Слова в пісні — це вербальне підтвердження певного почуття чи настрою. </span>
<span>Таке органічне поєднання духовно-емоційного і раціонального, як ніщо інше впливає на людину, на виховання її духовності як відношення до людей, до того оточення, в якому вона живе, до природи та ін. Так під впливом народної пісні, в якій людина одночасно є суб’єкт і об’єкт, у неї формується стала система духовного багатства. </span>
<span>Окремо хочу зупинитись на значенні дитячого фольклору. Дитячий фольклор — це особлива частина фольклору тому що він відіграє найбільш важливу роль у вихованні і психічному розвитку майбутньої особистості. В ньому виключна роль належить колисковим пісням, в яких особливу роль відіграє “розуміння “ дитиною емоційної (музичної) інтонації. “Немовля, -пише дослідник емоцій В. Морозов, — чудово розуміє емоційну інтонацію дорослих навіть в той період, коли воно ще не навчилося розрізняти логічний зміст слів. Воно усміхається у відповідь на ласкаві слова і може заплакати у відповідь на суворі. І справа тут не у змісті слів, а у звучанні: спробуйте говорити дитині найгрізніші слова добрим, ласкавим голосом</span>
Це побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.
