В
интернете
прошу
найди
люблю
обожаю
пух
пака
чмоки
бай
бай
З одної ягоди немає вигоди.Один у полі не воїн.Один гусак поля не витопче.Один дуб у полі — не ліс.Один кіл плота не держить.Одна головешка в печі гасне, а дві в полі горять.Одна квітка не робить вінка.Одна бджола меду не наносить.Одна ластівка весни не робить.Одним пальцем і голки не вдержиш.Однією рукою в долоні не заплещеш.Без одної крупи горщик повний буде.Біда, коли один в бороні, а десять в стороні.Всі за одного, один за всіх.Всі одним миром мазані.Два третього не ждуть.Два третього не чекають, а четвертого не питають.Де на двох вариться, там третій поживиться.Де двоє їдять, там і третій наїсться.Одна голова добре, дві ліпше, але хай одна розважить і поважить.Попри двох і третій влізе.Семеро воює, а один горює.Семеро одного не ждуть.Удвох, кажуть люди, легше плакати неначе.Усім по сім, а нам по вісім.Хто перший, той ліпший.Що два, то не один.Прийде сто душ та візьме сто груш, то мало що останеться, а прийде сто душ, принесе сто груш, то буде мірка.Де дружніші, там і сильніші.Де дружно, там і хлібно.Дружний табун і вовків не боїться.Дружній череді і вовк не страшний.Дружні сороки і орла заклюють.Біля сухого дерева й сире горить.В купі і беззубий собака гавкає.Копа (судна громада в XVI ст.) переможе й попа.Як зберуться тучки в кучки — буде громовиця.Як роблять укупі, не болить у пупі.Гуртом і каша краще їсться.В гурті і комар сила.В гурті і пісня в лад іде.В гурті — то й смерть не страшна.В гурті робити — як із гори бігти.Гуртом добре й батька бити.Гуртом і чорта поборем.Гуртом можна і море загатити.Гурту і вовк не страшний.Добре тим живеться, де гуртом сіється і жнеться.Більша громада, як одна баба.Більший чоловік громада, ніж пан.Велетень у громаді, як правда в пораді.Громада — це рада, що рішила, так і буде.Чоловік громади не споможе, а громада одного може.
Аля завжди нічого не могла доробить до кінця.
<span><span> Головним персонажем є дівчинка. Вона школярка, як і ми. Справжнє ім’я дівчинки Галя, але усі рідні та знайомі кликали Аля. Таке імення і прижилося. На вигляд вона була звичайнісінькою : «ластовиння на носі, дві кіски, ямочки на щоках. І морозиво любила, як усі». Ходила до школи. І характер мала б гарний, якби не одна дуже погана риса. Все, за що бралася, не доробляла до кінця. З причини чи без причини завжди відкладала на потім. Навіть випадок з подарунком для бабусі, а був це недошитий рушничок, нічого не навчив Алю. Ну, присоромлена прийшла вона додому. Сказала: «ось візьму голку й навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..», але обіцянка знову залишилася лише словами, вона і не думала доробляти рушничок. І, можливо, Аля надовго залишалася такою, якби не пригоди у казковій країні Недоладії. Тут вона зустріла друзів: Недоладька та Недопопелюшку. У дивній країні мусила сама відповідати за свої вчинки, проявляти кращі риси, виправляти погані. Аля вміє міркувати, є кмітливою, адже не розгубилася, хоч шлях був страшенно покручений і весь у вибоїнах. «Але який би він не був, раз він є, то мусить кудись вести», — подумала Аля й рішуче рушила вперед.</span>Коли побачила бабку, яка без крильця не літала, подумки пожаліла її. На цей раз ще й зробила один добрий вчинок: пришила крильце, яке хтось недоробив, щоб бабка змогла полетіти. «І Аля зрозуміла, що вперше у своєму житті довела справу до кінця», відчула, що «це дуже приємно — розпочату справу доводити до кінця». А потім закрутила гвинтик Недокватирці та вилікувала її, попереду Алю чекало багато інших дороблених справ. Також ми бачимо, що Аля смілива дівчинка, не побоялася проникнути у зачарований будинок Недочеревика, де книга вказала їй шлях додому. Коли виконувалися бажання, достатньо було загадати перенестися додому, та дівчинка не проказала цього. «Бо перед очима раптом постав стурбований Недоладько. Вона згадала його слова й уявила, як він чекатиме її на пустирі десять, двадцять і всі сто років». Тут проявилася вірність друзям, переживання за них, товариськість дівчинки. Коли побачила несправедливість та жорстокість Недорадника, боягузтво короля, вона обурюється : «А ви мовчите й дозволяєте йому робити такі жахливі речі?!».<span> В кінці казки добро перемагає зло, жителі Недоладії з вдячністю згадуватимуть Алю. А вона ще має безліч справ вдома: попередити інших, чиї імена бачила у книзі «Справаномер». Тепер, коли слова дівчинки не будуть розходитися з ділами, вона матиме ще більше щирих друзів.</span> </span>
Тарас Григорьевич Шевченко (1814 - 1861) – выдающийся поэт, художник. Родился 9 марта 1814 года в Киевской губернии в селе Моринцы.<span>Сначала в биографии Шевченко была потеряна мать, затем в 1825 году умер отец. Так началась его тяжелая, суровая жизнь. Вскоре он обучился грамоте, стал понемногу рисовать. В 1829 году начал служить у помещика Энгельгардта. В Вильне (Вильнюсе) в биографии Шевченко Тараса проходило обучение у преподавателя университета Рустема.</span>
