На світлій галявинці росло багато гарних дерев. Усі вони спілкувались між собою та з вітром, який щоразу ніжно лоскотав їхні крони. Але з-поміж цієї злагоди виділялася яблуня, адже на ній був лише один плід, в той час як інші дерева були пишними й гарними.
Самотньому дереву здавалося, що воно нікому не потрібне, зовсім не привабливе і взагалі його мають зрубати. Але це виявилось не так.
Повз галявинку пробігав малекнький хлопчик. Побачивши серед дерев яскраве червоне яблуко він зрадів і дуже захотів його з'їсти. Зірвавши яблучко він побіг додому, вимив його та солодко поласував ним.
Не зважаючи на те, що дерево росло одне і з ним ніхто не товаришував, воно принесло чудовий плід, хоч і один. Одне смачне яблуко краще за багато гнилих.
<span>Граматичну основу речення становлять підмет і присудок.</span>
Кам’янець-Подільська фортеця (Antimurale Christianitas – форпост Християнства) була споруджена для захисту Турецького мосту, що є сполучним перешийком між Старим містом, укладеним в петлю річки, і “великою землею”.
На підставі археологічних даних на території сучасної фортеці в IX – XII ст. існував дитинець із земляним валом і дерев’яною стіною, що захищає давньослов’янське поселення Галицько – Волинського князівства.
Дерев’яні укріплення були замінені на кам’яні після пожежі на рубежі XII – XIII ст. А вже в 1240 році орди Батию (1209 – 1255/1256), правителя улусу Джучі (Золотої Орди), розбивши стіни, увірвалися в місто і знищили його жителів. У наслідку чого більш ніж на сторіччя Кам’янець перейшов під владу татаро – монгол.
Після поразки татар при Синіх Водах у 1362 році від війська великого князя Литовського Ольгерда (літ. Algirdas 1296 – 1377) фортеця була передана у володіння племінникам князя – Олександру, Юрію, Борису, Костянтину і Федору. За правління литовських князів (1363 – 1430) фортеця переживає своє відродження і починає набувати свій неповторний вигляд завдяки пожертвам як дрібних шляхтичів і купців, так і римських пап, які надсилали Кам’янцю “милостиню святого Петра”.
-Привіт!
-Привіт! Як ти? Виспалась?
- З таким розкладом як у нас виспешся. Майже всю ніч сиділа над цими уроками. Дуже втомилась, хочу спати.
- Нічого що вже ранок. І потрібно знову вчитись?
-Я так не хочу..
- Потрібно! Знання дуже важливі!
- Знущаєшся? Мене вже нудить від цього навчання!
- Не хвилюйся! Вже скоро будуть осінні канікули. Ще трохи треба почекати і будеш висипатись.
-Оу, я дуже на це сподіваюсь.
-Надія вмирає останньою!
-О, так..я це памятаю.
-Удачі тобі!
-Тобі того ж.
-Після уроків ми зустрічаємся біля АВС, окей?
-Ага, домовились.
В мене був День народження і батьки вирішили мені побарувати кошенятко про яке , я так довго мріяла. Воно схоже на чорний , пухнастий клубочок . а також не посидюче та дуже допитливе . Воно сповнене енергіею .
Якось я ненадовго пішла з дому , щоб купити їжі . Мій непосидючій друг в квартирі перевернув все з ніг на голову . Коли я прийшла я була у розпачі , адже скоро повинні були повернуутися батьки .
Я дуже швидко прибрала . І батьки навіть на подумали про такий випадок прийшовши додому .
<span> Зараз пухнастий клубочок дуже слухняний. :) </span>