XVI—XVIII століття — надзвичайно складний і важливий період в житті українського народу. У політичній історії він охоплює такі процеси, як перехід всіх українських земель під владу Речі Посполитої, наростання визвольної боротьби, створення національної державності в ході Хмельниччини, подальша втрата завоювань. У вітчизняній культурі це була яскрава, плідна епоха, принципова для подальшого розвитку. Можна виділити цілий ряд причин, які пояснюють культурне піднесення в Україні у XVI—XVIII століття
Передусім треба підкреслити, що тоді ще були живі традиції Русі. Найкраще вони збереглися у західноукраїнських землях, менш потерпілих від монголо-татарського нашестя. Крім того, у великому князівстві Литовському культурна спадщина Русі була сприйнята на державному рівні.
У XVI столітті триває стабілізація і пожвавлення економічного життя, зростання міст. Нараховувалося до 20 великих українських міст з населенням понад 10—15 тисяч жителів. У Львові,Києві кількість ремісничих спеціальностей досягала 300. Розвитку товарно-грошових відносин сприяло магдебурзьке право(правова система, яка закріплюваласамоврядування городян). На Волині і вГаличині все ширше практикувалосябудівництво світських споруд не з дерева, а з каменю і цегли, у XV столітті у Львові було побудовано водопровід.
Свою роль відіграв і вплив західноєвропейського Відродження таРеформації. В містах України, як і в ряді інших європейських країн, проживало етнічно різнорідне населення: крімукраїнців — поляки, німці, євреї, вірмени,угорці, греки, що сприяло взаємопроникненню різних культур. У XV столітті, коли під ударами Османської імперії прийшли до занепаду італійські колонії у Криму, частина генуезьких купців переселилася до Львова і Києва. З іншого боку, діти українських вельмож навчалися в університетах Праги, Кракова, Болоньї. Варто пригадати імена українського поета XV століття Павла Русина, професора медицини й астрономії з Дрогобича Юрія Котермака. Гуманістичні настрої та ідеї, європейські художні стилі набували на українському культурному ґрунті нових форм.
Найважливішим чинником, який впливав на розвиток культури в Україні в цей період, була національно-визвольна боротьба українського народу (зокремаНаціонально-Визвольна війна 1648-1657 рр.). Утворення Речі Посполитої внаслідокЛюблінської унії у 1569 призвело до концентрації практично всіх українських земель у єдиних державних кордонах, поставило їх населення у найважчі політичні, соціально-економічні умови. У зв'язку зі зростанням міст в Європі зріс попит на продукцію сільського господарства, а Іспанія, яка досі була «житницею Європи», не справлялася з цим завданням. Потрібні були нові постачальники, і на цю роль претендувалаПольща. Польські феодали захопили землю, закріпачили селян, витискали з України максимум прибутку, але в той же час захистити її від набігів османів і татарвиявилися неспроможними. У цих умовах всі культурні процеси перепліталися як з боротьбою проти польського засилля, так і з обороною рубежів від натискуКримського ханства й Османської імперії.
Неоднозначною у розвиткові української культури в XVI століття — першій половиніXVIII століття була позиція соціальноїеліти. Своєю меценатською діяльністю прославилися князь Костянтин (Василь) Острозький, князь Юрій Слуцький,Єлизавета (Галшка) Гулечівна. Однак більшість українських феодалів, верхівкадуховенства в умовах панування Речі Посполитої віддалялися від національної культури — мови, традицій, православної віри і сприймали польську. Один з українських публіцистів — Мелетій Смотрицький в полемічному трактаті«Тренос» («Плач») відобразив скорботу православної церкви за династіями, які раніше були віддані вірі своїх предків, а зараз її покинули:
«…Де тепер той безцінний камінь карбункул, блискучий як світильник — дім князів Острозьких, що світив над усіма іншими блиском святості старої віри своєї. Де інші, також безцінні камені тієї корони — славні доми руських князів, неоціненні сапфіри, безцінні діаманти: княжата Слуцькі, Заславські, Збаразькі,Вишневецькі, Сангушки, Чорторийські,Пронські, Руженські, Масальські,Лукомські та інші незчисленні, яких довго було б вичисляти…».Втрата народом своїх поводирів, еліти суттєво вплинула на розвиток культури.
У цій історичній ситуації роль духовного лідера народу взяло на себе козацтво — самобутній суспільний стан, який сформувався в XV—XVI століттях. Саме козацтво підхопило традицію національноїдержавності, виступило захисникомправославної церкви, української мови.
Всенародна війна за свободу України 1648—1657 рр. безпосередньо відбилася і на культурному житті. Патріотичні почуття, спільні походи, масове переселення — все це сприяло культурній інтеграції різних регіонів. У ході війни міцніла нова українська державність, що спиралася накозацькі традиції. Хоч Гетьманщинавключала тільки частину національної території, але саме її існування вело до зростання національної самосвідомості.
.
Внутренняя политика - это комплекс мер, законов и программ, направленных на укрепление и развитие существующего на данный момент общественно-политического устройства данного государства. К внутренней политике относится развитие национальной экономики, введение новых законов, способствующих развитию и прогрессу данного государства, решение национальных вопросов народов, проживающих на территории данной страны, вопросы ее регионального развития. Одним словом все, что касается жизнедеятельности самого государства и его народа в пределах всей страны.
