Впоравшись, мати витягували з печі макітру з теплою водою, ретельно вимивали руки і, висушивши свіжим рушником, казали приповідку: «Бог на поміч». Брали борошно, внесене із комори, і починали пересівати.
У неньчиних руках сито ходором ходить, поплескуючись у долонях, і біла пороша настелює пухку ковдру. Зістукавши ночви, висипають борошно в пічну діжу, затим додають кислого молока і дерев’яною лопаткою розмішують його.
Розмісивши борошно з молоком, мати розмочують у теплій воді кавалочок тіста, що лишився од минулої випічки, бо без нього замішок не вчиниться, не зійде він пухким тілом. Коли ж кваснець заправлено, висаджуємо діжу на окраїну печі, укутуємо куфайкою і покриваємо зверху чистим рябчунцем, щоб «хліб не захолов і вчасно зійшов».
Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися вишитим фартухом.
Доки варилося снідання, мати місили тісто. Коли ж, нарешті, воно ставало в’язким, як ґума, мати призупиняли роботу, а потім починали викачувати хліб.
Легкими помахами рук відривали опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник.
Доки мати викачували останню паляницю, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до припечі. Розіславши капустяний листок поверх ясенового язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Зробивши виделкою зверху кілька проштрикнів, мати метко шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю…
Згодом ненька заглядають у піч, витягують буханець, важать у руці — якщо важкуватий, значить ще не надійшла пора виймати. Лише за другим чи третім заходом, коли від легкого постуку низ паляниці одгукнеться подзвоном, почнуть виймати зарум’янілі хлібини й розсаджувати їх вервечкою на розісланий рушник. Кожен буханець неодмінно видмухають, ошкребуть нижню скоринку від залишків капустяного листя, і вони стають чистенькі, зарум’янілі, а зі споду наче людська п’ятірня відбилася…
І як тільки хліб трохи остигне, мати змащують його здором. Верх хлібини робиться блискучим, запашнішим. Затим прикривають святковим рушником, «щоб достигали».
Хліб на столі — то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися
Моя мама приготувала чудовий пиріг на ювілей дідуся і я тепер його готую.
Прийшла чарівниця осінь та вся природа готується до сну.
<span>Слова, що мають кілька лексичних значень, називаються багатозначними.
</span>уравель.<span>1. Великий перелітний птах з довгими ногами, шиєю і гострим дзьобом, живе на лісових та степових болотах. Десь у небі журливо курликали журавлі, відлітаючи в теплий край (В. Кучер).</span><span>2. Довга жердина, приладнана біля колодязя як важіль для витягування води. Далеко серед пасовиськ видніється колодязь із журавлем — водопій для худоби (О. Гончар).</span><span>3. Народний сюжетний танець, у якому танцюристи зображують журавлів. Тут інші журавля скакали, а хто од дудочки потів (І. Котляревський).</span>Однозначні слова — це слова з одним лексичним значенням.медик<span> — фахівець із медицини; </span>дружний<span> — зв´язаний дружбою, взаємною прихильністю, довір´ям, згодою; </span>аналізувати<span> — досліджувати, розбиваючи на складові частини. Це слова однозначні.
</span>
В-согласная звонкая мягкая
и-гласная ударная
ш-согласная глухая
н-согласная
я-гласная безударная
