Потому что им было скучно <span>Потому что им наскучили старые игры, и вот когда они потеряли королеву из шахмат отца и их в наказание поставили в угол, тогда ребята и придумали эту страну на карте, которая имела форму большого зуба) так как игра оказалась очень увлекательной они играли в неё на продолжении нескольких лет. </span>
Страна дураков(Алексей Толстов,Золотой ключик или Приключение Буратино)
Вопрос можно и не задавать.Так как тебе всего лишь нужно взять книгу и написать про неё.Если же тебе лень то вот.
Гидке каченя
Так добре було за містом, "було літо! Жито жовтіло, овес зеленів, сіно склали в копиці, і на
зеленому лузі ходив чорногуз на своїх довгих червоних ногах та белькотав по-єгипетськи,— цієї мови він навчився від
матері. За полями та луками йшли великі ліси, а в гущавині лісів були глибокі озера. Справді, чудово було за містом влітку!
У сонячному сяйві лежав старий хутір, обведений глибоким каналом. Від стін каналу до самої води росли величезні лопухи,
такі високі, що маленькі діти могли сховатись під ними, стоячи на весь зріст. Там було так дико, як у глухому лісі, і там,
у своєму гнізді, сиділа качка. Вона висиджувала каченят. Сиділа вона вже давно, їй набридло сидіти, а гості приходили до
неї не часто. Іншим качкам було приємніше плавати в каналах, ніж сидіти тут, під лопухами, та кахкати з нею.
Нарешті, яйця почали тріскатись одне за одним.
— Піп-піп! — почулося звідти, і всі жовтки в яєчках ожили й висунули голівки.
— Ках-ках! — відповіла качка. Каченята незграбно повилазили, як уміли, і озирнулись на всі боки
під зеленим листям,— мати їм дозволила дивитись скільки завгодно, бо зелений колір корисний для очей.
— Який світ великий! — дивувались малята.
Ще б пак! Зараз для них було-куди більше простору, ніж у яйцях!
— Ви думаєте, що це вже й весь світ? — сказала мати.— Він тягнеться ще далеко, ген по той бік
садка, аж до ниви, але там я й сама ніколи не бувала. Ну, ви вже всі тут? — спитала вона, встаючи.— Ой, ще ні! Найбільше
яйце і досі лежить... І коли цьому буде кінець? Скоро мені це зовсім набридне,— і вона сіла знову.
— Ну, як справи? — спитала стара качка, що прийшла її одвідати.
— Довго тягнеться з одним яйцем,— відповіла качка-мати, що сиділа,— ніяк не хоче тріскатись.
Але подивись на інших,— чи це не наймиліші каченята з усіх, яких ми бачили? Усі як одне — викапаний батько? А він, негідник,
навіть не відвідав мене ні разу.
— Ану, покажи мені те яйце, що не хоче тріскатись,— сказала стара качка.— Повір мені, це індиче
яйце! Мене теж колись обдурили так, і я мала багато лиха й клопоту з малим. Вони ж бояться води! Я їх ніяк не могла туди
загнати; я вже й кахкала й клацала, але нічого не допомагало. Ну, покажи мені яйце! Так і є! Це індиче! Залиш його краще
та йди вчити своїх дітей плавати.
— Ні, я ще трошки посиджу,— відповіла качка-мати.— Коли я вже так довго сиділа, то можу посидіти
ще трохи.
— Ну, як хочеш! — сказала стара й пішла. Нарешті, тріснуло велике яйце.
— Піп-піп! — промовило пташеня і видряпалося звідти. Воно було таке велике та гидке!
<span>Качка подивилась на нього.</span>
Я хозяйка медной горы. день был обычный делала я малахит и прятала в недрах своего хозяйства. но потом пришли люди и начали добывать железную руду и мой малахит. Когда один ляг на бок под рябину я его толкнула а я сидела на горке малахиты спиной к нему а он восхищался моей могучей красотой. он хотел от меня сбежать видно боялся как понял что я хозяйка. ну я немного его подразнила а потом решила уже поговорить маленько он вновь испугался. но потом согласился я сказала ему обойти руду он обошёл иувидел моих ящериц. я сказала ему что худо ему не зделаю я ему ещё сказала чтоб он своему главному сказал мол Хозяйка Медной горы сказала чтобы я убирался с Красногорского рудника я ушла и сказала Не забудьте панушка что я тебе говорила Если всё сделаешь я выйду за тебя замуж а он смеётся я ушла. он пошёл будить своего напарника. он пришел на следующий день Отчаянный я появилась перед ним Я сказала своим ящиком чтобы они помогли Степану найти очень много малахита Я сказала Пойдем в жених смотреть Моё приданое Ну и оплате изменилась и засияло бриллиантами и алмазами Степан увидел огромную комнату а в ней по стены малахиты новые с Алмазом а потолок тёмно-красный А на нём цветки медные Я спросила Видал моё приданное а он сказал видалНу я спросила Ну что будешь семей на мне жениться он сказал что у тебя очень много сокровищ но я не могу потомучто я обещал Настеньке Я сказала молодец за точто не про менял Настю на кусок камня Он спросил как же теперь жить а я сказала всё тебе будет устроена и от приказчика тебя вызвали и жить безбедно будешь со своей женой только у меня есть одно условие обо мне никогда не вспоминай я дала ему ещё свои малахитовые камешки и сказала за эти камешки люди дадут большие деньги богатый будешь я еще ему дала шкатулку с подарками его жене Я сказала ему идти из-за моей ящеркой она приведет тебя к своему забор Как только они поженились со своей женой он всё так и не забыл хозяйку Медной горы он под видом охоты ходил к моей пещере так и помер Степан а моя ящерица над ним плакала руки у него был мой медный Изумруд как только люди попытались его достать они превратились в пыль
