Я живу у чудовому домі.У мому домі все прекрасно. Усі щасливі та веселі.А якщо хтось засумує то розвеселимо. У моєму домі є щаслива сім'я. Мій брат, мама та тато.А також у нас є ще один цікавий гість.Це мій найкращий друг мій кіт. Мій дім із ним стає веселішим.
Я люблю свій дім.
<span>В основи буття, у першоджерела свiту Б.-І.Антонич заглиблюється в поезiї
в) «Пiсня про незнищеннiсть матерiї».</span>
Народ Шевченка не забуває i нiколи не забуде
Поезії великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка - були написані більше сторіччя тому. Це дуже великий проміжок часу - багатьох письменників, що жили в ті часи, вже забули. Але не Кобзаря. Він назавжди залишиться у народній пам'яті, бо він сам вийшов з народу, писав для народу і у своїх поезіях виражав чаяння свого народу.
Книги Шевченка видаються великими тиражами; їх читають і перечитують. По всій країні стоять пам'ятники Шевченку, і дуже часто там можна побачити живі квіти. Його ім'ям називають школи, вулиці і навіть населені пункти. Шевченківські поезії читають дітям у дитсадку, школярам у школах. Дев'ятого березні - в день народження Кобзаря - по всій країні проходять урочисті заходи.
Пам'ятає свого Кобзаря народ і буде пам'ятати - і через сто років, і через триста, і завжди.
<span>Тема: розповідь про Устима Кармалюка, який захищає інтереси інших людей.
Ідея: возвеличення месників, як борців за справедливість.
Жанр: історічка пісня.
Епітети: славних хлопців, хлопці хороші, світ великий, світ розкішний.
Метафори: прийшла туга до серденька, сонце сходить.
Порівняння: "А мене Кармалюка, як звірюку гонять".
Повтори: дзвони дзвонять, світ великий, при дорозі подорожнього.
Риторичні запитання: "Зібрав собі славних хлопців, - що ж кому до того?", "Прийшла туга до серденька, як у світі жити?".</span>
Ответ:Твір Івана Капенко-Карого "Мартин Боруля" вразив мене своєю правдивістю та комічним підьекстом.Взагалі,добре,що драматург зобразив не трагічне становище головного героя,а те, як він з нього намагався вийти,і це було смішно.Мені здається,людям інколи подобається читати про щось, що дуже віддалене відіхнього реального буденного життя.
По-перше,Мартин наївно сподівається,що його спадков права як шляхтича будуть відновлені та підтверждені,тому заздалегідь готується до життя у вищому світі.Ми бачимо,як старанно Мартин вчиться,як прагне стати дворянином.
По-друге,та родина не розділяє його інтересів.Аристократи дуже рідко приймають у своє коло того,кого вважають нижче за соціальним статусом.Саме тому вони не довіряли Трандалєву,якого сам Мартин вважав святим.
Сьогодні також достатньо людей,які ладні віддати все заради досягнення своєї мети,і часто ця мета не набагато благодійніша,ніж була у Мартина Борулі.