Сонячник син-сонця
був теплий але холодноватий ранок , це пташки не почали спивати . приходить раптом син до батка в свитло-синий кожухи и говоре :
Тату ,це ненависне сонце з свойм братим морозенком и свойм сином сонченком вже вивели мене . то жарко тохолодно тильки й одивай кожух и знимай його _ говорить син багача
и той багач солдатам приказав спиймати сонце и його на цеп же зараз т посатити и йсти не давати й непойти.
недовго мучилося сонце вже и згинуло воно в неволи нечистий .
и сонячник як це почуло збушувало не зна як нелюд наказать й пишло воно наземлю из братами морозом и громом в людському подобии .
видавали себе за людейц наши люти воини але як почули що вси танцюють и спивают ,и ралиють з смерти сонця старшого . и нестримався синячник вид злости нелюдскот в свою подобу перетворився и прийшов до людей з болем на серци
видтоди постийно йде дощь .гримить грим палае блискавка и холод йде неминучий .
Ответ:
Зерно – префікс /сховище, Про/читавши
Летний каникули можна купаца играца летние каникули ан такие прикрасние растот малина ежвика яблаки груша не абчние квіт там раза тульпан бабачки литают можна пачтать на дваре а кагда вечри так красва сонце квітка воно так ярка летние каникул прикрасни
Іменники -це частина мови, яка відповідає на питання хто? що?
Прикметники - це частина мови відповідає на питання який? яке? які?
Внутрішній світ ліричного героя у творах Франческо Петрарки
Ліричний герой – це суб'єкт ліричного твору, персонаж лірики. Великий
поет, говорячи про себе самого, про своє я, говорить про загальне - про людство , бо в його натурі лежить все,
чим живе людство. Таким був і ліричний
герой Франческо Петрарки – ніби уособленням самого поета, до безтями закоханого
у Лауру чоловіка.
Єдність "Канцоньєре" забезпечує
єдність особистості ліричного героя, людини епохи Відродження, гуманіста. Хоча
кожен твір, який увійшов у
«Книгу пісень» цінний
сам по собі, проте, він -
частина цілої книги - ліричного щоденника<span> її героя,</span>
людини нової епохи, чия людяність знаходиться і розвивається завдяки любові.
Саме тому в «Канцоньере» входять твори, присвячені гострим політичним питанням
сучасності. Ці події ліричний герой передає і оцінює з гуманістичних позицій. В
любові до Лаури укладена вся краса, вся
досконалість і вся суперечливість світу, саме ця любов відкриває ліричному
героєві світ.
Головний герой «Канцоньере» - об'єктивний образ
сучасника-гуманіста, наділеного новим баченням життя з тими протиріччями, які
були притаманні епосі Треченто. Ліричний герой «Книги Пісень» усвідомлює
суєтність земних радощів і при цьому не менш чітко усвідомлює марність своїх
спроб повністю від цих радощів відмовитися і обрати шлях, що веде до порятунку
на небесах.
В автобіографічній книзі прози «Моя таємниця»
суперечка між Франциском і Августином про марність земного кохання закінчується
таким підсумком: Франциск говорить, що не може приборкати своє бажання, а
Августин відповідає: «Але, нехай буде так, раз не може бути інакше».
