<em>Якщо граки, які зимували в Україні, відлетіли на північ рано, то весняні води зійдуть раніше.</em>
<em>Якщо торішній січень був тепліший, то нинішній буде холодніше.</em>
<em />
<em>Чим холодніше останній тиждень лютого,тим тепліше в березні.</em>
Ми на краю скелі побачили гніздо орла. Іван тримався у сідлі як гордий орел.Аварія танкера призвела до виливу нафти в водний простір океана. національна бібліотека мае безмежний океан книжок!
Давним-давно, люди жили в темряві й не було їм радості, але одного разу все змінилося. Ми не знаємо як давно це було, але можна з впевненістю сказати, що якось побачила стародавня людина вертикальну паличку, що одиницею представилася, і це змінило світ.
Довго люди жили і додавали палички до паличок утворюючи числа, а світ все розвивався і розвивався, потрібно було записувати все більші і більші числа, й одного разу Одиниця не витримала й вирішила , досить використовувати лише її, пора розширюватись. Так на світі народилися значки Пять, Десять, Сто та інші. Здавалося все було добре, жили цифри дружно, а люди добавляли їх одне до одного.
Ішли роки, століття і раптом навіть навіть цих цифр стало не достатньо щоб красиво записати число. Довго думали цифри що ж зробити і врешті-решт вирішили: пора не лише додавати, пора і віднімати. назвали вони це римською системою числення і затвердили, що якщо цифра з'являється переді іншою цифрою із більшим значениям, то її варто віднімати, а не додавати. Нововведения сподобалося всім.
Жили цифри не тужили, аж тут до них у гості завітали арабські друзі, а з ними приїхав і почесний гість із Індії . Він був нічим і був він всім. Нулем назвався цей поважний пан. Зібралися всі цифри разом, давай з Нулем знайомитись вони. Він їм пояснює, хто він, за що відповідає і що він означає, а їм все невтямки. Довго розбиралися цифри, що це таке, аж тут їх осяйнуло, що замість того щоб додавати і віднімати, можна щоб <span>одна і та ж цифра у записі числа набувала різних значень залежно від своєї позиції. Вирішили вони назвати це, як позиційна система числення. А в честь арабських друзів, які до них приїхали, почали гордо іменувати себе Арабськими цифрами. І від тоді користуються люди арабськими цифрами.
</span>
Речення з фразеологізмами На зустрічі з діловими партнерами ми вирішили поставити усі крапки над і. Моєму товаришу не треба кидати гроші на вітер. У новій школі я почувала себе не в своїй тарілці. Ніхто його не тягнув за язик. Зверху восьмиповерхового будинку я бачила місто як на долоні. Ми зустрілися віч на віч. Від новин, які сьогодні показали, у мене голова йде обертом. Він зник, як крізь землю провалився Мені від цієї приголомшливої звістки просто відібрало мову. Коли подруга розповідала мені це, вона попередила, щоб я ані пари з вуст. Друзі набешкетували, і домовились щоб про те що сталося ніхто ані пари з уст. Наші народні обранці можуть довго й наполегливо блудити словами. Словом можна приголубити, але можна й вбити! Його мова була така приємна, неначе він голубив словами. Він чинить нерозумно, бо не бачить далі свого носа. Ти б зрозумів свого товариша, якщоб згадав, що є інший бік медалі. Людина стає зрадником, коли намагається догодити і нашим, і вашим. Щоб змінити своє життя, іноді доводиться спалювати за собою мости. «Моя хата скраю«, — впевнений кожний зрадник і боягуз. Для того, щоб тебе поважали інші, треба знати собі ціну. Іноді деякі батьки, носяться з своїми дітьми, як курка з яйцем. Я зайшла на ринок, а там стільки народу, аж кишить. Ти б краще матері допоміг, а ніж байдики бити. Доню не бери все близько до серця. Та я його, за те що він мені портфель розмалював, в порох зітру. Віталик думав, або пан або пропав і пішов просити у Натусі списати алгебру. Злякавшись, Іванко швидко накивав п*ятами. Розсердившись, він вирішив їм дати відкоша. Приїхавши до столиці, Олена вирішила за всяку ціну в ній зостатися. Ідучи на зустріч він розумів, що невірний крок може все звести нанівець. Забрехавшись серед друзів, Андрій набрався сорому. Оглянувся батько, а сина нема — мов крізь землю провалився. Яким уважно придивлявся та мотав собі на вус. Пішов Михайло шукати вітра в полі. Оглядав Славко Дніпро, ліси на горах — просто душа співає од такої краси. Треба думати над своїми словами та вчинками, а в тебе вітер у голові. І зрозумів Сашко, що треба тримати язик за зубами. Як свої п’ять пальців знали хлопці ці місця.
