Печеніги з'явилися на кордоні Русі за часів князювання Ігоря .
<span>У цей період українська культура розвивалася в надзвичайно складних умовах. Більша частина українських земель знаходилася у складі Литовської та Польської держав. Разом з тим XIV-XVI ст. - це час подальшого формування українського народу, активізація його боротьби проти польсько-литовського панування, поява на історичній арені України такого самобутнього в політико-культурному контексті явища, яким було українське козацтво. Тому головним питанням культурного життя цієї доби було національне питання. У XV ст. відроджується народний героїчний епос України у формі історичних пісень і дум. Це було продовженням, але на вищому рівні, епічних давньоруських традицій (билин). Архітектура XIV - середини XVI ст. базувалась переважно на традиціях давньоруської епохи. Для цього періоду характерною є поступова кристалізація національних рис архітектурного будівництва і поява не тільки церковних, але й світських будівель з каменю. Формується український стиль дерев'яних церков - трибанних і п'ятибанних з традиційним чітким поділом церкви на три частини: вівтар, власне церкву та "бабинець". Вікнам і дверям надавали характерної шестикутної форми. В XIV-XV ст. в містах. Західної України будуються церкви перехідного типу, які поєднують візантійський стиль з елементами готичного і романського. Деякі церкви, особливо ті, що стояли поза межами укріплень, у неспокійну добу постійної татарської загрози, феодальних усобиць і війн брали на себе функції фортець (на мал. - церква-твердиня у Сутківцях на Поділлі, 1476). У вигляді фортець часто будувалися й православні монастирі, такі як Дерманський, Уневський, Межирічанський та ін.). Готичний стиль поширюється в Галичині у XIV ст. Найбільшими будівлями цього стилю були католицькі костели у Львові (кінець XIV-XV ст.) та Перемишлі (XV ст.). Образотворче мистецтво у цей період досягло значних вершин. Польські королі XIV-XV ст., першими з яких були Казимир Великий та Ягайло доручали саме "руським" майстрам розписувати фресками найголовніші храми в Польщі. У фресковий розпис проникають народні й світські мотиви, пов'язані з раннім Ренесансом, хоча в цілому пам'ятки монументального фрескового живопису XIV - середини XVI ст. присвячені виключно релігійній тематиці (див. на мал. фрагмент фрески "Христос на суді перед Кайафою" з каплиці Чесного хреста в тогочасній столиці Польського королівства Кракові роботи невідомих галицьких майстрів, 1470). До кращих зразків тогочасного фрескового малярства відносяться сюжети-композиції "Різдва Христового" й "Успіння Богородиці" (до яких введено побутові та краєвидні мотиви) стінопису Кирилівської церкви в Києві (XIV ст.), Вірменської церкви у Львові (XIV-XV ст.). Продовженням і розвитком давньоруської культури було літописання. До найзначніших літописів тієї доби слід віднести "Короткий Київський літопис" XIV-XVI ст. і так звані "литовські" або "західноруські" літописи. стотний вплив на початок українського книгодрукування справило виникнення наприкінці XV ст. східнослов'янського кириличного друкарства у Кракові та Чорногорії. Так, у 1483-1491 р. у друкарні Швайпольта Фіоля в КракЬві кириличним шрифтом були надруковані церковні книги "Часословець", "Псалтир", "Постова Тріодь" і "Квітна Тріодь".Найвидатнішою пам'яткою української літератури такого роду є вже згадуване "Пересопницьке Євангеліє</span>
<span>Осталась в прошлом борьба сословий, а также старинное соперничество провинциалов и римлян.</span>
Ночью в полнолуние или почти в полнолуние, когда Луна светит особенно ярко, мы видим его — Человека на Луне. Эти большие, грустные глаза. И намек на рот. Кажется, что он смотрит на нас, вечный страж вращающейся Земли.<span>Мы даже упоминаем его в песнях и стихах, показываем его улыбку в мультфильмах и детских книгах. Но, конечно же, в действительности его не существует. Человек на Луне создан потоком лавы, игрой света и человеческим воображением.</span><span>Но человек — не единственное, что люди видят на Луне. Некоторые народы видят женщину с корзиной на спине или женщину, занимающуюся ткачеством. А во многих странах люди обнаруживают на Луне кролика.</span><span>Откуда же взялись все эти мужчины, женщины и кролики? Миллиарды лет назад Луна не была таким безмолвным серым миром, как сегодня.</span><span>Как и на всех каменистых астрономических телах, на ней тоже был период извержений вулканов. Когда-то по поверхности Луны текла раскаленная лава. В некоторых местах она охлаждалась и затвердевала, превращаясь в так называемые «моря». 14 таких «морей» находятся на обращенной к нам стороне Луны. Куски затвердевшей лавы видны как темно-серые участки поверхности. Эти куски огромны, и их легко можно видеть в ясную ночь.</span><span>Человек на Луне создан потоком лавы, игрой света и человеческим воображением.П</span><span>рисмотревшись, легко понять, что представляет собой лунный человек: куски лавы образуют его «глаза», «нос» и воображаемый нами «рот». Воображаемый — вот ключевое слово. Люди склонны к шаблонному мышлению. Мы пытаемся сложить не связанные между собой части в одно целое, в данном случае — в картинки. Вот почему мы видим животных в облаках, различных людей и предметы — в случайном расположении звезд. Этот вид мышления служит нам хорошую службу как в искусстве, так и в науке. Это же объясняет, почему мы видим человека (или кролика) на Луне.</span><span>Сейчас у Человека на Луне даже появился брат — Лицо на Марсе. Впервые обнаруженное на фотографиях, сделанных автоматической станцией для исследования Марса «Викинг» в 1976 году, Лицо было около 1,66 км в длину. Оно как будто выступает на поверхности Марса, как Большой сфинкс в Египте, в долине Гиза. Около Лица видны какие-то сооружения, в которых мы готовы признать что-то наподобие египетских пирамид.</span><span>Кое-кто заявляет, что Лицо на Марсе — это доказательство того, что когда-то на Красной планете процветала цивилизация разумных существ. Но большинство ученых относятся к этому скептически. Астроном Карл Саган объяснил, что, поскольку люди охотно видят лица в различных природных явлениях Земли, нет ничего удивительного, что мы увидели лицо в естественном ландшафте Марса.</span><span>Как бы то ни было, но НАСА хочет закрыть эту тему, поэтому приоритетным заданием предстоящей миссии на Марс является фотографирование Лица вблизи, чтобы выяснить раз и навсегда, что это — оптический обман или настоящее архитектурное сооружение внеземной цивилизации.</span>
