Наша родина складається переважно із росіян, живемо ми в Україні і вважаємо себе українцями. Це правильно — вважати себе українцем як громадянином. Рідна моя мова — російська. Хочу розповісти, що мене вражає. Я часто чув вираз: Україна — ненька. Спробував хоча б уявити, наприклад, таке: Росія — мати, Франція — ненька, Англія — мати. І все якось воно має трохи недолугий вигляд. Ще пригадалося, що «Родина — мать» російською звучить нормально. Виявляється, що саме українці з такою любов’ю і повагою ставилися впродовж віків до свого рідного краю, що це ні в кого не викликає здивування. Не сумніваюся, що є й інші народи, які були особливо пригнобленими, що також із повагою ставляться до рідної землі.
Не- префікс
збагнен-корінь
н-суфікс
их-закінчення
Багатир - людина яка ніколи не перестане любити гроші.
Лише за цієї умови житимеш на
повну силу. Щасливим будеш,
спрямувавши усі свої сили на
добро. Митець має стверджувати
добро власною творчістю.
Доля українського народу склалася
так, що пісня завжди була для
нього і найбільшою радістю, і
сльозою в горі, і закликом до
боротьби. У пісні є все: найтонші
відтінки почуттів, хвилювання,
радощі та страждання. Пісня —
душа нашого народу.
Живопис так само є сплеском
душі. Це застигла на полотні пісня.
Створюючи картину, художник має
це усвідомлювати. Живописець має
співати пісню фарбами.
Відтворюючи в барвах українську
природу, художник має творити
живописну пісню!
Отже, треба братися за роботу. Як
же хочеться, щоб Україна назвала
Васильківського своїм співцем!
Пил в очі пускати, аж в очах міниться, бите око, аж очі рогом, <span>аж око в'яне</span>