Российский абсолютизм имел ряд особенностей, отличавших его от западноевропейского абсолютизма. Во-первых, у российского абсолютизма была иная социальная база. Если в Западной Европе абсолютизм возник на стадии равновесия дворянства и нарождающейся буржуазии, то в России абсолютистский режим опирался исключительно на дворянство, т. к. буржуазии, в западном смысле этого слова, в России XVII–XVIII вв. почти не существовало. Во-вторых, в России власть монарха в меньшей степени опиралась на закон, и в большей степени — на личный произвол, насилие, т. е. на неправовые средства. Хотя, начиная с Петра I, соотношение постепенно меняется в противоположном направлении и монархия как бы «обрастает» правовыми средствами осуществления своего господства.
Может, тот, кто обладает живостью ума всегда будет искать решение, желать большего. Если он раб - он захочет свободы. И его острый ум всегда будет в работе, прорабатывая план побега или даже бунта. И от условий содержания, презрения в голове могут возникать злые мысли и желания, как смерть так называемого хозяина, месть надзирателям и т.п. Как раз те, кто не обладает таким умом - пойдут за большинством. А умный злодей найдёт способ убедить толпу.
<span><em>Позитивні наслідки. </em> У роки довоєнних п'ятирічок у вкрай важких умовах тоталітарного режиму трудящі України створили <em>потужну індустріальну базу, </em> яка за окремими показниками вивела Україну на рівень економічно розвинених країн світу. Почали давати промислову продукцію гіганти металургії: «Запоріжсталь», «Азовсталь» і «Криворіжсталь». Стали до ладу Краматорський машинобудівний, Луганський паровозобудівний, Макіївський, Дніпродзержинський та інші металургійні заводи. Кількість промислових підприємств за роки довоєнних п'ятирічок зросла в 11 разів. В Україні було побудовано 100 нових шахт. Республіка стала важливою металургійної, вугільної, машинобудівної базою СРСР.</span><span>У 1930-х рр. в Україні <em>змінилася структура господарства: </em> зросла частка промисловості в порівнянні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції республіки; у валовій продукції промисловості зросло виробництво засобів виробництва; велика індустрія стала витісняти дрібну промисловість.</span><span>Україна <em>випередила </em> за рівнем розвитку галузей важкої промисловості деякі західноєвропейські країни. Вона посіла друге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуну, четверте місце в світі з видобутку вугілля. З виробництва металу і машин республіка випередила Францію та Італію, наздоганяла Великобританію.</span><span>За роки перших п'ятирічок удвічі зросла чисельність робітників. У 1930-і рр.сформувався <em>національний </em> український робітничий клас і <em>національна</em>технічна інтелігенція.</span><span> Негативні наслідки індустріалізації. Економічна міць держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на <em>зміцнення тоталітарного режиму </em> і затвердження у свідомості людей ідеологічних догм більшовизму, створення військово-економічних ресурсів для «експорту революції». Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжувалася масовими репресіями.</span><span>В цілому форсована індустріалізація України не привела <em>до підвищення </em>життєвого рівня народу. У 1930-і рр. знову з'явилися величезні черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого. Урбанізація призвела до значного ускладнення житлової та продовольчої проблем.</span><span>У ході індустріалізації посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно-адміністративні методи управління; був узятий курс на мілітаризацію промисловості. Держава відмовилася від непу і початок примусовими засобами експлуатувати з селян додаткові кошти на форсування індустріалізації. Фактично зник матеріальний принцип стимулювання праці. Праця робітників стимулювався позаекономічними засобами і, насамперед, розгортанням «соціалістичного змагання».</span><span>У першої п'ятирічки ставка була зроблена на <em>підприємства-монополісти </em>(запорізький завод «Комунар», що випускав зернозбиральні комбайни, Луганський паровозобудівний та ін.), які згодом фактично підім'яли під себе всю економіку країни.</span><span>Промисловий потенціал України (як і всього СРСР) формувався <em>диспропорційно: </em> посилювалися і розширювалися традиційні індустріальні райони - Донбас і Придніпров'я, а промисловість досить густо заселеного Правобережжя помітно відставала у темпах розвитку.</span><span> </span>
Они вели себя как и наши партийцы.... Раньше политики были проще. Никаких тебе газет, агитаторов, выборов. Дал дубиной по чайнику – и ты Вождь племени! В Греции пытались организовать демократию, но толку не вышло. Платон сбежал, Сократ отравился. Спартанцы всех колотили и без всякой философии. И у римлян демократия не прижилась. «Хочешь что-либо сделать, делай сам», считали они. Каин же, например, кокнул Авеля? Вот Брут собственноручно и «замочил» Цезаря. Императора Гродиана - пришил генерал армии, командующий Германским фронтом Максим. Затем были Галл, Клавдий, Тацит-Антрацит и так далее. Всех покойных императоров не упомнишь. Да и ну их в бочку, к Диогену! Проблема в том, что в борьбе за престол, римляне столь усердно мочили друг-друга на выборах, что их Великую Римскую Империю вскоре завоевали какие-то пришлые лимитчики-питекантропы с севера Европы (байда типа нынешнего Евросоюза), которые не знали слова Сенат, но знали, как махать дубиной.
С марксистской точки зрения тут и христиане помогли расшатать властную вертикаль и общественную «нравственность». Точнее безнравственность. А чего было ждать? Вели себя эти римляне везде, как москвичи в России, или американцы в Ираке: лезли со своей демократией, легионами и катапультами, в каждую геополитическую дырку.………………………………………………………………………………Я пыталась
На севере - из дерева или засыпными на деревянном каркасе, на юге из камня. Крыши крыли соломой или тростником, которые в голодные годы шли на корм скоту. Объяснялось тем, что на севере - леса, на юге их мало + дома стояли близко друг к другу в случае пожара города выгорали полностью, а юг это жара!