боярство занимало более выгодные положения. Формирование отношений подданства породило лестницу чинов, которыми "жаловалась" аристократия. Титулы бояр и князей оставались за ними лишь как свидетельство аристократического происхождения . Высшим был чин "введенного боярина", вторым по значению - чин "окольничьего". Их давали самым знатным боярам и князьям, членам Боярской думы. Огромную роль играл "дворецкий". Далее шли более мелкие чины.
Развитие земельных отношений в это время характеризовалось почти полным исчезновением самостоятельной общинной собственности на землю. Общинные земли переходили в руки вотчинников и помещиков, включались в состав княжеского домена. Вотчина отличалась тем, что собственник обладал почти неограниченным правом на нее. Он мог не только владеть и пользоваться своей землей, но и распоряжаться ею: продавать, дарить, передавать по наследству.
<span>Но все же верховным собственником земли был Великий московский князь, который мог отобрать вотчину отъехавшего вассала. Термин поместье впервые появился в Судебнике 1497 г. Он обозначал особый вид условного землевладения. Поместье давалось только на время службы, как вознаграждение за нее. Помещик мог пользоваться землей, но не распоряжаться ею (не мог продавать, дарить, передавать по наследству). Дворцовые земли были великокняжеской собственностью. Черные земли были государственной собственностью. Их великие князья раздавали за службу.</span>
Рабство стало главной предпосылкой для войны между Севером и Югом. После данной войны рабство на Юге было отменено и рабы были освобождены.
горд Пантикопей ( Керчь) - в 6 в.до н.э.стал столицей Боспорского царства, много враждавал с жителями других греческих колоний и местными жителями причерноморских степей.
город Херсонес (Севастополь) - известен тем, что вел упорную борьбу со скифами, а также тем, что в 10 в.н.э. был завоёван князем Владимиром, который в этом городе принял христианскую веру.
Кальвіністська церква засуджує марнотратство, обстоює ощадливість, не визнає бідність як ознаку святості, вимагає сумлінної праці заради накопичення багатства. У кальвінізмі відкинуто всі зовнішні атрибути культу — вівтар, ікони, свічки, хрест. Обрядове життя зводиться до слухання молитов, створених пастором, його проповіді, співу псалмів. Шлюб освячується вдома, над померлими вдома читається молитва. Скасовані літургії та всі католицькі свята, окрім воскресіння.
Для кальвінізму характерно:
<span>визнання лише Святого Письма, «Бог дав нам дві книги, два откровення про Себе: книгу природи та Книгу Святого Письма»;велике значення доктрини передвизначення (що йде від Божої волі — передвизначення життя людини, її спасіння та осудження);успіх у професійній діяльності служить підтвержденням вибраності;відкидання необхідності допомоги духовенства в спасінні людей;спрощення церковної обрядності.</span>
Кальвінізм поширений у Шотландії, Нідерландах і в частині Швейцарії. Його прийняли пуритани в Англії та в Новій Англії й Пресвітеріанська і Конгрегаціоналістська церкви в США. Основу доктрини становить ідея передвизначення, відповідно до якої деякі душі заздалегідь обрані Богом, завдяки жертві Христа, для спасіння, а інші прокляті. Хоча в наш час[Коли?] кальвінізм у його найсуворішій інтерпретації зустрічається рідко, у ХХ столітті спостерігалося його відродження у вигляді неокальвінізму, завдяки роботам Карла Барта.