Прийшла весна красна.Ми чекали її.Золотими промінчиками сонця освітилася холодна спляча земля
Се-ло - 2 склади: 1 склад - відкритий, ненаголошений, 2 склад - відкритий, наголошений.
[с] - пригол., глухий, твердий
[е] - голосний, ненаголошений, наближений до и (познач. як е з маленьким и вгорі справа)
[л] - приголосний, сонорний, твердий
[о] - голосний, наголошений
4 букви, 4 звуки.
Шумить, нуртує й піниться Черемош, як оскаженілий, як навіжений, розпорошує свої дрібні бризки, б’ючись об каміння, нестримним плином перекочує через холодні брили.
1 кома - між однорідними присудками - шумить, нуртує;
2,3,4 коми виділяють порівняльні звороти - як оскаженілий, як навіжений;
5 і 6 коми - виділяють з обох боків поширену відокремлену обставину, виражену дієприслівниковим зворотом -
б’ючись об каміння.
Несамовито він виривається потужною течією з тісних скелястих лещат
і повільно заповнює низовини, обрамлені ошатною габою густої
калини.
Кома виділяє поширене відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом - обрамлені ошатною габою густої калини. Виділяємо означення тому, що воно стоїть після означуваного слова - низовини.
Про що шепочуть його шумні хвилі, які таємниці ховає в собі невпинна мелодія невидимих струн його зачарованої арфи? Яку пісню награє вона, де її початок, де її кінець? -- Коми в кожному реченні між частинами складного речення.
Такою є вдача гуцула, що ввібрав у свою мову та свою пісню голос рідної річки, її дивовижні барви й вигадливі несподіванки.
Перша кома між частинами складного речення перед сполучним словом що, друга кома між однорідними додатками ---голос, барви..
Не спинити її бунтівливого виру ні в негоду, ні в ясну днину. - Кома між однорідними обставинами --- ні в негоду, ні в днину...
Не спинити ніякою силою бурхливого потоку, що так стрімко плине рідною землею. - Кома між частинами складного речення перед підрядним сполучним словом - що.
Жартує й тоскно зітхає він, оспіваний у піснях і легендами оповитий Черемош. --- Кома виділяє відокремлену поширену прикладку --- оспіваний у піснях і легендами оповитий Черемош.
Співає одвічну пісню невпинний Черемош, а її гучний відгомін западає в душу, наповнюючи почуттями, яких нізащо не змити хвилями часу.
1 кома перед сурядним сполучником -а- між частинами складного речення,
2 кома - відділяє відокремлену обставину, виражену дієприслівниковим зворотом - наповнюючи почуттями,
3 кома - перед підрядним сполучником якщо - між частинами складного речення.
<span>Можно так написать.Можете выбрать предложения.
Нація — це
велика, стала група людей, об'єднаних спільним походженням та історією,
мовою, культурою, самосвідомістю та певними інтересами. Нація - це явище
історичне, яке виникає на певному етапі розвитку людства. Швидке
формування сучасних націй відбувається у період розвитку капіталістичних
відносин. Важливою умовою формування нації є зростання національної
самосвідомості: свідомого згуртування та об'єднання дій її різних
представників не тільки на грунті усвідомлених ними спільних рис або
спільного минулого, але й на грунті розуміння ними головних національних
інтересів і вироблених спільних цілей (визвольної національної
боротьби, національного відродження, розбудови національної державності
тощо), досягнення яких сприяло б розквіту й зміцненню цієї нації.
Геніальними
виразниками самосвідомості українського народу на різних етапах його
історичного розвитку були Т. Шевченко, М. Драгоманов, М. Грушевський та
інші.
На формування української нації справив вплив ряд чинників.
Однобічне профілювання економіки України і перетворення її на
сировинний придаток Росії, поява значної маси незайнятих селян
активізували міграційні процеси, перемішування населення.
Консолідуючим
чинником становлення української нації виступала рідна мова. У цей
період українська мова сформувалася як літературна, що мало ще тісніше
згуртувати українців. Великого значення набули наукові праці з історії
та граматики української мови Олександра Потебні, Павла Житецького,
Агатангела Кримського. Розширювали сфери вживання української мови й
двомовні словники. Уже на початку XX ст. у світ вийшов упорядкований
Борисом Грінченком чотиритомний словник української мови. Та найбільше
сприяла розвитку української літературної мови художня література. Панас
Мирний та Михайло Коцюбинський, Іван Нечуй-Левицький та Леся Українка,
Павло Грабовський та Іван Франко не тільки творили літературну мову, а й
гуртували народ. Але на цьому шляху доводилось долати багато перешкод.
На початку XX ст. 3/4 українського населення було неписьменним;
українство перебувало під гнітом економічних, політичних, соціальних,
національних та інших проблем.
Для подолання всіх перепон на
шляху творення нації потрібно було просвітити народ, підняти його на
боротьбу за національне визволення.</span>
) Не тiльки розорити гнiздо лелеки грiх, а навiть полохати їх. 2) У старий спаленої<span>хатi не зачинялися дрерi. 3) Не бiйся гостя, що сидить, а бiйся того, що стоїть... 4) Бо зоповiдi : " Не чини перелюбу ", " Не вбивай ", " Не кради " , " Не свiдкуй неправдиво " , " Не пожадай " й якi iншi, вони мiстяться всi в цьому словi : " Люби свого ближнього, як самого себе " . </span>