Відповідь:
Пояснення:
Кобзареве слово "живе"
На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.
По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.
Для кожної людини свобода це найголовніше.Бути вільним це означає не тільки не бути кріпаком чи рабом,але і мати свою точку зору свою думку.у романі ці проблеми гостро попушено
Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава (1073), Ізборник (1076)
Чисту правду вам сказати не боюсь: так, насправді Недоладьком я зовусь.Ще не все у мене зовні до ладу.І накульгую я трохи, як іду.І очі в мене різні,і ніс — кривий.Та це велике щастя,що я — живий!А як у грудях серцене мертве, а живе,то вирівняти можна усе,що ще криве!От такий компот!Я запевнити від серця можу вас,що всередині у мене все гаразд!Є там чесність і хоробрість,доброта і совість є.Ну, а зовнішність частеньконас обма-ню- є!<span>От такий компот!</span>