Http://5fan.ru/files/12/5fan_ru_61112_ff57fcbac3e271248451a7ea271e3b04.html_files/rId6.jpg
<span>Присудок - це головний член речення, пов'язаний з підметом, що виражає дію предмета (підмета).
</span>Граматична основа - складається з присудка і підмета.
Присудок відповідає на питання<span> що робить (підмет)? що зробить? що з </span><span>ним робиться? у якому він стані? який він є? хто або що він є?</span>
Калина-є національним символом України.ВОна росте кущами,гронами у лісі.Грони її великі,червоні,привабливі.Особливо приваблює калина пташок.Також взимку вона є їхніми харчами.Люди роблять з калини ліки та різні мазі
Після б п в м ф, перед я ю є ї ставиться апостроф.
об'єктивність, вітряк, Святослав, любов'ю, львів'янин, сім'янин, надвечір'я, з'явитися, п'ятірня, між'ярусний, пів'Яремчі, цвяшок, Лук'янчик, морквяний, рятівник, пюпітр ,дит'ясла, кур'єр, мавпячий, медвяний, п'ятизірковий, Соловйов, без'язикий ,зекономити, різбярство, дріб'язковий, вістря, гравюра, духмяний, кав'ярня, пом'якшити, дев'ятсот, тьмяний, суб'єктивний, пів'ящика, ряска, зв'язківець, буряковий, забур'янений, безправ'я, курйозний, святкувати, безідейний, зоряний, кювет, серйозний
<span> Одного разу літав він із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря. Літали вони, гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка. От наш горобчик і каже:</span>
<span>- Мої зернятка! Я знайшов! А чужий і собі:</span>
<span>- Мої! Коли мої! Коли мої!</span>
<span>І почали битися. Та так б'ються, та так скубуться, аж догори скачуть, аж пір'я з них летить. Бились, бились, поки потомились; сіли один проти одного, надулись і сидять, та вже й забулись, за що була бійка. Коли згадали: а де ж наші зернята? Зирк, аж зернят вже й нема! По дворі ходить курка за курчатами, квокче та промовляє:</span>
<span>- Дурні бились, а розумні поживились, дурні бились, а розумні поживились!</span>
<span>- Що ти кажеш? - питають горобці.</span>
<span>- Та то я дякую вам, що ви такі дурні! От поки ви здуру бились, то я з своїми курчатами поснідала вашими зернятками! Що то, сказано, як хто дурний!.. Нікому було вас бити та вчити! Якби вас хто взяв у добру науку, то, може б, з вас птахи були!..</span>
<span>Чужий горобчик розсердився за таку мову.</span>
<span>- Вчи своїх дурних курчат розуму, а з мене й мого розуму досить! - підскочив, тріпнув крильцем, цвірінькнув та й геть полетів. А наш горобчик зостався і замислився.</span>
<span>"А правда, - думав він, - краще бути розумним. От курка розумна, собі наїлася, а я мушу голодний сидіти".</span>
<span>Подумав, подумав та й почав просити курку:</span>
<span>- Навчіть мене розуму, пані матусю! Ви ж такі розумні!</span>
<span>- Е, ні! - каже курка. - Вибачай, серденько! Маю я й без тебе клопоту доволі, - он своїх діточок чималенько, поки-то всіх до ума довести! Шукай собі інших учителів! - та й пішла собі в курник.</span>
