Гансу 27 лет и он недовольно пережить самый тяжелый удар судьбы от него ушла чтобы выйти замуж за Цюпфнера этого католика.Мари его первая единственная любовь плачевное положение конца является тем чтобы после ухода и он начал пить от чего стал работать не приезжаете моментально оказалось на его заработки. К тому же накануне в Бохуме изображая Чарли Чаплина он поскользнулся не повредил колено денег полученных за это выступление ему едва хватило на то чтобы добраться домой.
квартира к приезду Ганса готова, об этом позаботился его знакомые Моника Сильве, предупреждения телеграмму с трудом одолевает расстояние до дома его квартире по дороге Дети Деда треугольник найти на пятом этаже где все окрашено в красные тона двери обои,стенные шкафы. Моника убрали эту квартиру набила холодильник с продуктами поставили в весовой цветы и зажженные свечи на стол в кухне бутылку коньяка сигареты кофе
Жил был мальчик,его звали Саша,вдруг мамина ваза упала со шкафа,Саша испугался.Он в то время уроки делал.Вдруг он видит-как таракан ползет по стене,и как ручка исчезла!Саша чуть на улицу не убежал от страха,он позвонил маме,сказал все-как было,а мама ему сказала:Сынок я тебе кошечку купила, забыла сказать,и Саша был удивлен!Он познакомился с кошечкой назвал ее:Кексик,и Саша все еще не отошел от шока что это была все-волишь кошка!А таркан был на полу и кошка за ним гонялась,вот он и пытался убежать.А ручку Кексик со стола нечаено уронил.Конец.
Альпійська балада» образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова