Оповідання «Федько-халамидник<span>» В. Винниченко </span>написав<span> десь у </span><span>30-літньому віці</span>
Ответ:
Є таке чарівне слово
І звучить воно чудово.
Слово це чарівне - літо,
Соком сонячним налито.
Треба все про нього знати,
Вільний час улітку мати.
Ось така словесна гра,
Осінь - літечка сестра.
Томущо хлобчик був не обережний до своїх речей.Недоробивши справи він брався уже за другу.Все робив бистро ,нечтараючися.Тому він і є майстер-ламайстер.
Вот как должно быть чтобы вставить гайку
В одній спідниці, простоволоса, виглядала страшно. Очі налилися кров’ю з лютості та розпуки. В руках держала сокиру». (Палажка, мати Павлуся.) «Їх стіжкуваті шапки і догори вовною обернені кожухи надавали їм такого страшного вигляду, що, дивлячись на них, кров замерзала в жилах». (Татари, що напали на Спасівку.) «…Був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні, як море, червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка була подерта і замащена… Жилаві руки з п’ястуками, мов довбеньки. …Згинав залізні штаби, а коня підіймав поперед себе, мов барана». (Семен Непорадний, сторожовий козак.) «Йому було вісімдесят літ зроду; та хоч було спочити старим костям у якому зимовику, він не давався старості і волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співом. …Стріляв з рушниці так, що птиці під час льоту не промахнув. До того, він знав, як лічити рани зіллям…» (Січовий дід Панас.)