Когда он пришёл за ней она уже вышла замуж
Айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на допомогу тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. Довідавшись, що Ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, Айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. Ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, Айвенго все ж таки виходить на бій із Буагельбергом. І коли супротивники зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі падають. Але Божий суд звершився: Буагельберг гине, а Ребекку виправдовують.Отже, Айвенго не тільки мужній, сміливий і відважний воїн, а й чесна, порядна, здатна на самопожертву людина; фанатично відданий справі, він служить друзям, з якими поділяє нещастя й небезпеки.Пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману В. Скотта. Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю Айвенго.<span>Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.</span>
Дети засмеялись над прохожими потому что он спас утят а затем и попрощался с ними....Я радостно снял шапку и помозав ею крикнул счастливый путь утята!ребята засмеялись потому что они сами ещё были глупые и не понимали что творили.они совершили этот бездумный поступок и не могли объяснить свои действия.автор искренне любил природу бережно относиться к братьям нашим меньшим.
<span>Дед встрепенулся и выронил кисет, когда услышал, что внук нашелся. Он не мог поверить в такое чудо. Ноги матери, когда она увидела сына, подкосились, и она осела на камни, протягивая к нему руки. Отец, усталый и мрачный, растерялся, а затем заговорил, едва сдерживая волнение. Прижал сына к себе и похлопал по спине</span>
<span>Хозяйка исполнила свои обещания: когда Степана приковали в забое, она подбрасывала ему хороший малахит, помогла освободиться из крепостного состояния, затем помогла найти нужные глыбы для столбов.</span>