Березовий гай стоїть поблизу глибокого озера.
Дерти кирпу - повісити ніс, <span>клювати носом
</span>
Я знепитомнів учора.
мені нетерпеливиться піти до парку
Я не можу втямити цю тему
І з пагорбів, із височин Струмок добром розлився, І на галявині весняній Бродячий пес пригрівся. Я одягнусь, немов в театр. Піду пройдуся трішки, І сам собі від всіх тривог Ослаблю жорсткі віжки. Іду, і все у мене гарно, І сонце схоже на лимон, І лише вітер навіває Що це усе не сон.
З вершини пагорба видно Дніпро. Величезні камені, перегородиввши річку, пропускають потоки воды.Поспішаючи спускаємося з пагорба.
І ось вже, стрибаючи з каменя на камінь,не відстаючи один від одного, ми пробираємося до передніх порогів.Еще одне зусилля і ми на великому плоскому камені. Повз нас мчить дніпровська вода, збиваючи піну.
<span>Здається, лежала б тут весь день , слухаючи шум річки. Але, вгамувавши спрагу видовищ ,обережно повертаємося на берег.</span>