Я дуже люблю мандрувати по рідному краю. ЧУдовий осінній ліс, блакитна річка, білі хмаринки в небі - усе це чудова природа моєї місцевості. А яка архітектура! Безліч музеїв, ботанічних садів -усе це не тільки дуже цікаво а й сприяє моєму розвитку! Я люблю свій край, місце в якому я народився і в якому є місця, яких варто відвідати!
АссУсвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але
приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею.
Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і
зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші
предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім
багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди
розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть
природу.
У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це
пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її
підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки.
Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське
водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду
біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись
красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на
зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки
прекрасні Шевченкові малюнки Аралу.
Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не
замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела
до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони
України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А
скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон
і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі
норми.
Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні
електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна —
в небезпеці.
Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води.
А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися
підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву.
Є у нас
Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів
можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із
горе-господарями стояли байдужі люди, які просто спостерігали за
знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало.
Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди
вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це
частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з
нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя
— ось у чому полягає патріотизм.
1) не виходячи, не підстрибнувши, не стримуючись, не обіцяючи, не спитавши, не дійшовши, не відповівши, не заплативши, не зробивши, не написавши, не звільнившись;
2) нехтуючи, невгаваючи, неволячи, ненавидячи, незчувшись, недобачаючи.
<span>
!!! НЕ з дієприслівниками пишеться разом, коли слово без не не вживається: нехтуючи, ненавидячи; у префіксі недо-, який указує на неповноту дії: недобачаючи. В інших випадках не з дієприслівниками пишеться окремо: <span>не знаючи, не сказавши.
</span></span><span>З чотирма дієприслівниками <span>не </span>пишеться разом або коремо, залежно від їхнього значення:</span>
<span><span>нездужаючи </span>(хворіючи)<span> - не здужавши </span>(не змігши);<span>
неславлячи</span> (ганьблячи) - <span>не славлячи </span>(не прославляючи);<span>
непокоячись </span>(хвилюючись) -<span> не покоячись </span>(не спочиваючи);<span>
нестямившись</span>(втративши самовладання) <span>- не стямившись </span>(не прийшовши до тями).</span>
Замість сніданку – стрічка новин у Facebook, замість розмов за обіднім столом – фото в Instagram. І до речі, обід туди ж. Як то кажуть: не сфоткав – не з’їв. За останні десять років наше життя круто змінилося. І сьогодні, напевно, вже у кожного є своя сторінка в соціальних мережах. І не одна: тих нині багато. Навіть жарти на кшталт «зайшов на п’ять хвилин, а вийшов о четвертій ранку» стали бородатими.
Кажуть, залежність від соціальних мереж не слабкіше, ніж у курця від сигарет. У Штатах навіть придумали спеціальний термін – Facebook addiction disorder, що перекладається приблизно так: «розлад Facebook-залежності». Втім, у кого як: замість Facebook може бути будь-яка інша соціальна мережа.
Завдяки Інтернету та соцмережам ми практично миттєво отримуємо інформацію. І її багато. Дуже багато. І здорово, що ми живемо у такий дивний час, коли можемо постійно бути на зв’язку та дізнаватися про життя друзів і близьких з їх постів у соціальних мережах. Але усе має зворотний бік. Це теж обговоримо.
Сьогодні розбираємося у тому, як ми перетворюємо своє життя на велику рекламну кампанію в соцмережах, та чому немає сенсу мріяти про бездоганне тіло (а чи дійсно воно таке?), як у, наприклад, «тієї з Беверлі-Хілз», або про машину на кшталт тачки однокласника, якою він любить похвалитися на своїй сторінці. Подивимося, як соціальні мережі впливають на суспільство й кожного з нас окремо, що вони можуть дати, а що – забрати. Ну і як ними користуватися, щоб витягти для себе максимум користі: усе ж таки без них у XXI столітті, погодьтеся, зовсім ніяк.
-Привіт!
-Прівіт, куди сьогодні підем ?
-Може у парк?
-Так!Сьогодні така чудова погода!Чому би і ні?
-Тоді ходімо.
-Ти любиш клени?
-Так, вони, як могутні велетні.Дивись які гарні квіти! Це троянди?
-Так, тобі подобаються вони?
-Не дуже, мені подобаються більш польові квіти, але й троянди теж чудові!
-Я так хочу вже літо, на море, пісочок...
-Так. Я теж хочу. Я дуже люблю літо і канікули, і сонце, і море, і теплі вечори.
-Ой, вже темніє, треба ти додому..
-Дуже шкода, що так мало погуляли, тоді допобачення.
-Допобачення.