Ранком дівчинка прокинулася і одразу глянула у вікно.
- Що це? - від несподіванки промовила вона.
Чисте блакитне небо прикрашала веселка! Погода була пречудова. Так хотілося вийти на свіже повітря! Дівчинка швидко зібралася і пішла через ліс до річки. Соковиті трави і запашні квіти прикрашали її шлях. Ось і берег річки. Спокійно тут нині і затишно. "Мабуть, проведу день тут" - міркувала маленька красуня.
Прекрасне і потворне – два боки однієї медалі. Одне без іншого не існує, одне живиться від іншого. Навіть у повсякденному житті. Те, що викликає в людини захоплення і почуття насолоди, може вважатися прекрасним, а те, що викликає відразу і жах, – потворним. Добре розумілися на прекрасному і потворному давні греки. Попереднє визначення цих двох понять належить саме давньогрецьким мудрецям.Якщо пильно придивитися до життя навколо нас, то прекрасне і потворне самі себе викриють. Наприклад, вирази людських облич. Хижий і злий вираз на обличчі людини, звичайно, є потворним: не такою має бути людина. А ось світлочола людина з ясними очима, яка нагадує портрети епохи Відродження, може вважатися прекрасною. Тобто бути прекрасною для людини означає повністю відповідати своїй внутрішній суті. Коли ж між задумом Творця й поведінкою людини помітна разюча різниця, то це прояв потворного.Спробуємо відшукати не спотворений людиною ландшафт й уважно роздивимося його. Що б це не було – гай, степ чи ріка – кожен природний ландшафт прекрасний. Навіть стара напівмертва гілка або якийсь напівзруйнований камінь є втіленням одвічної гармонії і плину часу. Не можна сказати, що берег дикої річки некрасивий, тому що по ньому хвилі розкидали залишки водоростей. Адже саме так виглядала природа за мільйони років до появи людини, коли ні про прекрасне, ні про потворне ніхто ще й не чував.Те, що позбавлене душі, може бути досконалим чи довершеним, але ніколи – прекрасним. Для того, щоб витвір мистецтва, архітектурне диво чи просто посмішка засяяли всіма промінцями своєї суті, треба вкладати в них душу Адже людина за своєю природою – митець, і в її силах змінювати все навколо себе. Чудово було б, коли б ці зміни завжди виявлялися змінами на краще. Тоді б у світі було якнайбільше прекрасних речей, думок, почуттів і якнайменше потворної жорстокості в усіх її проявах.<span> </span>
Мама - найрідніша людина на світі.
Мама сьогодні прибрала мою кімнату.
Я з мамою ходили в зоопарк.
Я сиділа на підвіконні і слухаю музику осіннього дощу.Краплинки дощу витягують тужливі ноти,від яких мені чомусь стало дуже сумно.Раптом почалася злива.Я вибігла на вулицю і почала співати,танцювати й бавитися.Мій сум зник,коли я почула симфонію дощу.Після цього я впевнена,дощ-справжній ''Бетховен''!
Да может когда любовь настолько сельна тогда человек может все даже умереть за свою любовь
