1. Не змовчувати, уміти влучно і швидко відповісти. 2. Непослідовно, постійно змінюючи тему, уривками розповідати що-небудь.
Антонім до слова розлука - зустріч.
Вулиця мого дитинства
Для кожної людини назавжди залишаються в пам'яті ті місця, де вона народилася і провела своє дитинство. І як далеко не закидала нас доля, але кожного манить до себе рідний дім, рідна вулиця. Після довгої розлуки все здається миліше і дорожче нашому серцю. Так буває і зі мною, коли повертаюся додому після літніх канікул, коли знову крокую Дичківською вулиці, на якій живу разом з батьками.
Вона нічим особливим не відрізняється від інших вулиць села. Тут розташоване невелике підприємство, де можна купити або полагодити автомобіль. Перетинає вулицю річка Гнізна зі своїми притоками. В кінці вулиці - пасовище і млин. Паралельно нашій вулиці проходить залізнична колія, а за нею видніється ліс.
Якщо стати на краю лісу, видно мою вулицю: біленькі будиночки під червоною черепицею потопають в буйній зелені садів.
Я люблю свою вулицю в будь-який час року. Люблю її затишні садиби, привітні віконця будинків, високі дерева, квітники і доріжки у дворі.
Але вулиця без людей, як ліс без птахів. На моїй вулиці всі люди привітні та ласкаві. Хоча я і не знаю їх всіх по іменах, і в селі прийнято з усіма вітатися.
<span>Найбільше люблю свою вулицю вечорами, коли притомлені люди сидять на лавках біля будинків, гомонять через паркан один з одним, а сільські дітлахи виходять пошуміти. Тільки тоді відчуваєш, що навколо тебе - усі рідні, хороші люди з нашої вулиці.</span>
Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже
багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони
поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з
найчарівніших мов світу.
Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити
слово, як грамотно писатися.
Але в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси З- і С-, жваві
пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. Як вітер, гасали вони
наввипередки по палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з
поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. А коли кликали всіх
до роботи, З- і С-створювали такий безлад у країні! Уявляєте, як
вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг,
той і став. Так, кого хочеш, можна збити з пантелику!
Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими,
відповідальнішими, - одним словом, виховували... Особливо обурювалися префіксиРоз- і Без-.
"Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо
інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!"
Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони
виступали з доповідями, сперечалися...
І нарешті ухвалили ПРАВИЛО:
префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X,
префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами.
І все.
Треба говорити, але інколи мовчати!