Пассажиры хотели отомстить(убить) мистера Рэтчетта, поскольку тот похитил и убил малютку Дейзи Армстронг. В свою очередь абсолютно все пассажиры(кроме Эркюль Пуаро) являются родственниками уже упомянутой Дейзи Армстронг. Свою цель они выполнили, убив мистера Рэтчетта, но Эркюль Пуаро взялся за это дело и всё изучив, выяснил, что убийцы, все пассажиры поезда(родственники Дейзи Армстронг), но поняв их ситуацию, предложил им убить себя(Эркюля Пуаро) и сбежать, но это была проверка, ведь пистолет, который он отдал, чтоб его застрелили, был пуст, единственая кто взяла пистолет(Миссис Хаббард) попыталась застрелить себя, заявив, что без Дейзи, она не имеет смысла жить, так, Эркюль Пуаро убедился, что пассажиры не жестокие убийцы и решил сказать полиции вариант о том, что убийца сбежал.
1 . <span>Потому, что будучи человеком старой закалки, он уверен, капитаном он должен стать, а не получить титул за дворянство
2 . </span>Француз месье (мосье) Бопре - это домашний учитель Петра Гринева, главного героя романа. Семья Гриневых нанимает Бопре, чтобы тот обучал мальчика языкам и наукам. Бопре приезжает к Гриневым на работу, когда Петруше исполняется 11 лет:
Сказка ложь, да в ней намёк:
добрым молодцам урок
Ответ: 1. Б. Аллегория. 2. Аллитерация – Ш,Щ,Ж,С,Ц; Имитирует зловещее шипение,
дрожь и клацанье зубов Волка. Инверсия – «хотел бы он съесть», «Пустился мой
хитрец». Передают коварство хищника.
Кажуть, що перше справжнє знайомство людини з книгою відбувається завжди випадково, незважаючи на те, що в будинку, де він виховувався, можливо, є багато книжок. Так сталося і зі мною. У моїх батьків велика домашня бібліотека, але та книга, яка відкрила для мене світ художньої літератури, потрапила мені до рук випадково. Я б сказав, навіть проти моєї волі. Батьки виховували в мені повагу до книжок, але в мене воно так і не з’являлося. Я любив вирізати з картону всякі фігурки і склеювати з них які-небудь композиції.
Одного разу я щось склеював і як преса використав першу-ліпшу на очі товсту книжку. Коли це помітили батьки, вони мене пожурили і змусили поставити книжку на місце. Я недбало поклав книгу на стелаж навзнаки. Батько зажадав, щоб я поставив її як годиться – до загального ряд. Я вирішив, що наді мною просто знущаються, і надувся. Тоді батько сказав мені, що, якщо б я знав, що в цій книзі написано, я би вів себе зовсім по-іншому. На щастя, я був цікавий. Та ще батько підлив масла у вогонь, сказавши, що якщо б я опинився на безлюдному острові і мені попалася будь-яка книга, то вона б стала для мене дорожче всього на світі. Ось таким простим шляхом я відкрив для себе книгу Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”.
З першого прочитання я вловив в ній тільки барвисті картини дії і фантастичні моменти. Потім я перечитував її ще кілька разів. І нарешті відкрив в романі Булгакова щось глибоке, особисте та навіть інтимне для ‘своєї душі. Тепер, коли я говорю про Булгакова та його твори, то мимоволі говорю про себе. З російських письменників він мені найближча і буде супроводжувати мене все моє життя.
Назавжди запам’яталося мені відчуття гострої жалості – як при розставанні з дуже близькою людиною, коли я перевернув останню сторінку роману “Майстер і Маргарита”. Мені здається, Булгаков своїми творами відтворив власне життя в мріях і реальності. Його доля як письменника була трагічна. Але цьому виною, я вважаю, було не суспільство взагалі, а неспівзвучний письменника радянської епохи. Булгаков не зміг і не захотів стати “радянським” письменником. Це глибоко моральний вчинок людини, вчинок, гідний наслідування. Свої, поки ще невеликі, проблеми я намагаюся вирішувати в ключі мого улюбленого письменника. Терпінню і мужності також можна вчитися у Булгакова. Згадаймо, як письменник кінчає свій твір “Життя пана де Мольєра”: “І я, якому ніколи не судилося його побачити, посилаю йому свій прощальний привіт!” Ці слова письменника як би сказані їм про себе самого, про письменника, охарактеризовано їм так: “Терпляче і самовіддано писав він все життя – і здебільшого в” стіл “, іноді, втім, не витримуючи, знищуючи рукописи, зовсім як його літературний герой, майстер в суворій шапочці, загнаний в божевільню дружними зусиллями критиків …”
Письменник Булгаков своїм життям і творчествомдоказал мені, що справа, якій людина присвячує своє життя, існує в більш високому вимірі, ніж його особу.
Його життєве справа знаходиться в області ідей і духу. Книга талановитого письменника здатна допомогти знайти життєву гармонію багатьом її читачам. До зустрічі з глибокою книгою, я вважаю, життя людини не має особливого сенсу. На тлі художнього досвіду книги, запала йому в душу, людина починає серйозно осмислювати своє життя. Письменник як би говорить своєму читачеві: “Ви народжені на землі, щоб виконати своє призначення”.
<span>Отже, прочитання мною роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита” порушило в мені одного разу бажання пошукати ще більш глибокий зміст в нашій дійсності. Я прочитав на сьогоднішній день майже всього Булгакова і продовжую з задоволенням читати інші книги. Час засилля масової інформації не може вплинути на мою любов.</span>