Я вважаю, щоб відшукати свій шлях у житті варто кожного разу пробувати щось нове. Головне не здаватися адже на помилках вчаться. У кожної людини є свій шлях і своя доля. Не варто дивитися на інших і вказувати ім на їхні помилки, варто дивитися на себе. Ніколи не потрібно опускати руки, слід пам'ятати , що хоча б одна прочитана сторінка в день і ми закінчимо читати книгу, один зроблений крок вперед і ми навчимося ходити. Інколи нам здається, що вибрати свій шлях це так легко, але наспровді це не так, адже в житті перед нами постане вибір не одної дороги а декількох. І навіть якщо ми помилимося слід лише сказати собі нічого страшного це був мій шлях і моя помилка. Ніхто не має права засуджувати її адже лише ми знаєм свій шлях, знаємо свою історію, лише ми можемо себе засуджувати і опладувати. Щоб віднайти свій вірний шлях не потрібно боятися відкрити для себе щось нове, відкрити для себе життя. Це є ваш шлях тому у свою годину ідіть не озираючись з молитвою за тих кого любили чи ненавиділи. І залиште по собі любов, щоб світ став кращим.
Неодноразово, мабуть, кожному з нас випадало спостерігати за вчинком, гідним поваги та захоплення. Ми думали про те, що так могла вчинити тільки сильна людина. Але навряд чи нам доводилось пережити чи побачити на власні очі щось хоча б подібне до того, що описано в повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Образ Соломії — оригінальний, але життєвий. Наскільки відомо з історії України, всі історичні умови, у яких відбувається дія твору, правдиві, а такі люди, як Соломія, не тільки існували, а й були певним типом: багато хто з кріпаків у середині XIX сторіччя, не витримавши приниження кріпацтва, вдавався до рішучих дій, виборюючи собі волю нехай навіть ціною власного життя.<span>Література не лише вводить нас у контекст далекого минулого чи актуальної сучасності, а й формує певні стереотипи щодо характерів людей, їхніх вчинків та прагнень. Говорячи «українська дівчина», ми часто бачимо перед собою образ, створений сентименталістами й романтиками. Вона постає перед нашим уявним зором покірливою та скромною, простою та тихою, безумовно, гарною зовні, із чутливою поетичною душею. Цей образ взятий з життя, він також не вигаданий. Але кожен час, кожні історичні обставини формують свого «героя». Звикли до стереотипів, ми навіть дивуємось, побачивши в українській літературі таки новий, незвичний для нас жіночий образ. Соломія, звісно, має поетичну душу вміє кохати, бути ніжною та щирою. Але ми не помічаємо в її характері тієї покірливості та бездієвої сумовитості перед труднощами, яку зазвичай приписують «українській жінці» як узагальненому образові. Вона не просто здатна до інших, сильніших, бурхливіших емоцій, їй не просто знайоме відчуття обурення через
несправедливість і жага дій, — вона знає, що таке справжні дії, боротьба за своє майбутнє, мужність та безстрашність.</span>Содомія постає перед нами щиро закоханою жінкою. Її кохання сильне. Вона готова ризикувати, боротися, аби здобути волю й побудувати і пік життя так, як вважає за потрібне. Вона здатна йти за своїм чоловіком попри те, що шлях, обраний ним, складний та ризикований. Але річ навіть не в тім, щоб пристати на те чи інше рішення: Соломія здатна сама вирішувати, не тільки вкупі з Остапом, а й самостійно. Саме вона вирішує визволити Остапа, коли той потрапляє в ув’язнення, саме вона разом з Іваном втілює свій план у життя.На жаль, Соломію чекає трагічна доля: вона тоне у бурхливих водах, хоча стільки разів вибиралася з небезпеки, перемагала бурхливі води життя. Згадуючи про неї, Остап говорить, що на дні тепер поховано половину його душі. Не тільки справжнє почуття, а й спільний ідеал, спільна боротьба об’єднали дві закокохані душі, зробивши їх єдиним цілим.<span>Нині вже ніхто не вважає за чесноту скромність чи покірливість. Багато хто із сучасних жінок має, як кажуть, «чоловічу вдачу»… Але ж образ Соломії захоплює насамперед тим, що її мужність була зумовлена високим ідеалом, її наполегливість на шляху до поставленої мети була духовною потребою, прагненням волі як необхідного елементу гідного й щасливого життя. Не так часто зустрічаються постаті, у яких сила поєднується зі справжніми цінностями. Мабуть, Соломія приваблює й зачаровує читачів не лише силою своєї особистості, а й духовністю своїх переконань, моральною красою. Мені дуже сподобався образ Соломії, я вважаю, що він може слугувати прикладом і сучасному жіноцтву, прикладом поєднання краси внутрішньої та зовнішньої із незламною вдачею, із прагненням домогтися справедливості навіть такою дорогою ціною…</span>
Характеристика Омелько Кайдаш Омелько Кайдаш: стельмах, небагатослівний, забобонний, віруючий, «зазнав панщане горе», полюбляє перехилити чарку. «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.» Характеристика Маруся Кайдашиха «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства». Маруся Кайдашиха — «від її погляду молоко кисне», «на словах, як на цимбалах грає», сварлива, улеслива, любляча бабуся. Характеристика Карпо «Кайдашева сім’я» Карпо: мовчазний, жорсткий, «з нього буде добрий посіпака», працьовитий. «Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.» Характеристика Мотрі «Кайдашева сім’я» Мотря: «має серце з перцем», «бриклива, як муха у Спасівку», заможна, галаслива, жорстока. «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю.» Характеристика Лаврін «Кайдашева сім’я» Лаврін: лагідний, жартівливий, протилежний за характером і зовнішністю своєму брату, неконфліктний, романтичний. «Молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.» Характеристика Мелашка «Кайдашева сім’я» Мелашка: вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха. «Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.»
Звичайно шо це повина бути книга оскільки вона це джерело знань