Анализ к стихотворению Пастернака "Март"
Помогите составить анализ к стихотворению Пастернака "Март" из романа "Доктор Живаго", пожалуйста.
Тема - о пробуждении весны после зимней спячки. Наверное )
Какова идея и какой здесь можно сделать комментарий, не знаю, весь вечер бьюсь над этим.
Само стихотворение:
МАРТ
Солнце греет до седьмого пота,
И бушует, одурев, овраг.
Как у дюжей скотницы работа,
Дело у весны кипит в руках.
Чахнет снег и болен малокровьем
В веточках бессильно синих жил.
Но дымится жизнь в хлеву коровьем,
И здоровьем пышут зубья вил.
Эти ночи, эти дни и ночи!
Дробь капелей к середине дня,
Кровельных сосулек худосочье,
Ручейков бессонных болтовня!
Настежь все, конюшня и коровник.
Голуби в снегу клюют овес,
И всего живитель и виновник, —
Пахнет свежим воздухом навоз.
Однажды со мной произошел случай. Как то раз я пошла на рыбалку. Со своим другом (...Кто нибудь из одноклассников...), Он пригласил меня. Вдруг начался небольшой град. Около речки была огромная яма. Град бил о мою голову, и сильно ударял о мои ноги. Вдруг, я упала в яму, упала я, потому что бежала сламя голову, никуда не глядя. Я начала кричать моему другу (...) , но он посмотрел на меня и убежал. Мне было очень страшно, холодно и обидно. Но вдруг, я увидела, мою матушку (маму). Она помогла мне вылезти, и я была счастлива, и тогда я поняла: "
Нет лучшего дружка, чем родная матушка!".
ну как то так:3
Ответ:
Там рассказывается о любви их к друг другу. И как они долго добивались их воссоединения.
В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.