У лісі жив жадібний вовк . Одного разу раптом у його хатини попадається кінь з возом , великий да сильний, ніякого звіра не боїться. Він віз багато курей . Вовк як побачив багато курей , так у нього в животі все завирувало . Йому так сильно захотілося покуштувати курочки , аж слинки потекли. Задумався вовк , як би вкрасти смачненьку курочку. Бачить, ледве-ледве біжить лисиця , вовк підбіг до лисиці і питає: Лисонька - лисиця хочеш добре покуштувати ? А лисиця йому відповідає: дуже хочу, вже дві доби нічого на язичку не було. Ти мене погодуєш ? А вовк їй у відповідь : тільки ти кумушка повинна мені допомогти . Он бачиш, біля моєї хатини кінь з возами стоїть, а на возі багато смачненького лежить. Ти зараз відвернеш коня , а я стягну з воза дві курочки і тоді ми з тобою наїмося до пуза . - Добре ! - Відповідає лисиця. А як я коня відверну ? Ну ти ж хитра кумушка придумай що небудь . Лисиця трохи подумала і підійшла до коня і каже: - Здорово, кінь! Глянув кінь на лисицю і подумав: «Це мені не товариш» , - і відповідає: - Доброго здоров'я ! Запитує лисиця коня : - А куди ти прямуєш ? - Та так, в село курочок везу . - І я туди ж , давай будемо разом іти . - Що ж, давай! - Мовив кінь . Ось і пішли вони вдвох. Ідуть і розмовляють . Лисиця так заговорила коня , що кінь навіть не помітив, як лисиця зникла. А поки кінь з лисицею йшли і розмовляли, вовк курочок потихеньку і стягнув з воза і зник у глибокому лісі . Наївся до сита і спати увалився під горбок . Навіть лисиці нічого не залишив. Коли лисиця кинулася, то ні вовка не курочок поруч не було. Подумала лисиця: « Обдурив вовк , що ж робити ? Їсти та хочеться ». І вирішила лисиця йти до його хатини, прийшла, а в хатині ні кого не виявилося, тоді лисиця села біля хатини і стала чекати вовка , що б провчити його так , як він провчив її . А вовк тим часом виспався , зголоднів і побрів додому. Підійшов до своєї хатини і побачив, що там сидить лисиця. Лисиця вовку : - «Що куме зголоднів ? ». Вовк , як ні в чому не бувало : - «Звичайно , дуже їсти хочеться ». Лисиця йому говорить, а я знаю де можна взяти дуже багато курочок . Там за лісом є село і в цьому селі є курник, де живуть дуже - дуже багато курочок. І лисиця облизуючись , почала розповідати , як можна дістатися до села . Ти, вовк , підеш перший , а я за тобою . Так вовк і зробив , дійшов до села заліз в курник і тільки хотів схопити курочку , як на нього хто -то накинувся і давай його бити качалками з боків. Їли ноги забрав від туди . А лисиця стояла за деревом і посміхалася : « Так тобі й треба, навік запам'ятаєш , що красти і обманювати дуже погано».Не розводь Усок на чужій шматок!І з розумом красти - біди не минути. Того не беруть, чого в руки не дають.
Актуа́льність<span> (від лат. actualis — справжній, теперішній, сучасний, важливий у даний момент, злободенний, назрілий) — абстрактний іменник до прикметника «актуальний».
</span>Актуальність<span> — важливість, значимість чого-небудь на сьогодні, сучасність, злободенність.
</span>Кі́новар<span> або цино́бра (рос.киноварь, англ. cinnabar, нім. Zinnober m) — важливий низькотемпературний гідротермальний мінерал класу простих сульфідів. ...</span>Кіновар<span> — одна з найдревніших мінеральних фарб. Основний склад — сульфід ртуті.</span>
По одному зразку, -, різкий біль, в повній мірі, -, будь-якою ціною, -, погана погода, вчитися в університеті, -, -, -, все что смогла
<em>Останні теплі вересневі дні. Тепло потороху відходить, поступається місцем холодам. Старий дід вітер, випускає своїх коників-вітруників на пасовисько. Пркрасна дівчина Осінь, розмальовує листки в теплі кольори. Червоний, багряний, жовтий... Відлітають у теплі краї журавлі, прощаються із рідною землею. Тяжке, сумне кру, кру, кру... "Повретайтеся! Повертайтеся, журавлики мої!" </em>
