Іт який планетний
Босе ,а чогось радіє
Трагікомедія –
драматичний твір, у якому поєднані риси трагедії і комедії, де засобами гумору
й сатири викриваються суспільні вади й негативні людські риси.
<span>n </span>Трагікомедія
«Мина Мазайло» має ряд особливостей
<span>1. </span>Драму неможливо
перекласти іншою мовою, оскільки втрачається обґрунтування українських і
російських слів, зіставлення спільного і відмінного в мовах.
<span>2. </span>У творі немає
позитивних персонажів.
<span>3. </span>Прізвище Мазайло
не є ганебним.
<span>4. </span>У творі
містяться досить прозорі натяки як на облудність радянської українізації, так і
на те, що невдовзі велетенська країна перетвориться на суцільну тюрму або
концтабір.
<span>5. </span><span>Фіаско для Мини
Мазайло було можливе лише у творі, бо в реальному житті всіляко підтримувалися
перевертні і яничари, уміло використовувалися для боротьби зі справжніми
патріотами. Мина затіяв зміну прізвища з метою виявити свою лояльність до
існуючої влади, не стати другосортним після можливого провалу українізації.</span>
"Кавказ" був написаний Шевченком у Переяславі 1845 р.,автограф твору міститься в альбомі "Три літа".
Традиційне визначення жанру твору як поеми зумовлене відносно великим розміром і суспільним значенням твору.
Твір присвячено другові поета,Якову де Бельмену,який загинув під час загарбницької війни росії за приєднання Кавказу.
Головна тема -осудження війни царизму на Кавказі - дала Шевченкові змогу створити сатиру на політичні,соціальні й ідеологічні основи царської Росії:самодержавство,кріпосництво,церковників.Водночас "Кавказ"розгортає й позитивну тему - прославлення боротьби за свободу.
Основним героєм твору - є кавказький народ, який намагається закути в ланцюги неволі російське самодержавство.Віра в їх безсмертя й непереможність найповніше виявилась в символічному образі Прометея - титана з грецької міфології.Проводячи цю паралель,поет висловлює думку,що вільного народу ніколи не побороти,він нездоланний.
Композиційно "Кавказ" - розгорнутий ліричной монолог,звернений послідовно до кількох умовних адресатів - до Бога,народів Кавказу,до правлячого класу,до Христа,до Якова де Бельмента.
Людина щаслива у праці, у творенні чогось нового, доброго і корисного. Мірилом для кожного з нас є власна совість. Немає значення чи ти поет, чи художник, чи вчитель, чи лікар, чи простий селянин. Праця повинна бути чесною. В. Крищенко пише: Поміж гучних фанфарних нот Проходить істина без крику. Нас піднімає до висот Лиш праця − чесна і велика. Дуже вдало сказав Борис Грінченко: Не велике я поле зорав, Та за плугом ніколи не спав. Щоб робив, те робив я до краю І всю силу, що мав я і маю, На роботу невпинную клав. Лише чесна і самовіддана праця можуть зробити кожного з нас щасливими. Українці − дуже працьовита нація. Ще з давніх часів про нас говорять як про добрих хліборобів. Хоч праця на землі − важка, проте вона − чесна. Які чудові слова В. Симоненка: Праця людини − окраса і слава, Праця людини − безсмертя її. Наш час ставить нові вимоги до праці. Та все ж ми повинні так відноситися до праці, щоб вона була для нас внутрішньою потребою. Г. Сковорода ще у далекі часи підносив ідею природної праці. Він обстоював думку про те, що праця з нахилом, за покликанням, за здібностями приносить щастя людині і користь суспільству
1. Псевдонім письменника походить від назви міста де він народився Миргород, інша назва місто Мирне. От тому Панас Рудченко взяв псевдонім Мирний.
2. Перші публікаціі: вірш "Украіна", " Лихий попутав"