Текст — це змістова, структурно-граматична єдність речень, груп речень, параграфів, розділів та інших мовленнєвих одиниць, у яких ширше і повніше, ніж у реченні, розгортаються і конкретизуються думки, воля, почуття.
<span>Провідні ознаки тексту: </span>
<span>— наявність більше одного речення; </span>
<span>— наявність у сукупності речень спільної теми й провідної думки; </span>
<span>— послідовність викладу інформації та завершеність; </span>
<span>— наявність граматичного й змістового типів зв'язку між одиницями тексту (реченнями) . </span>
<span>Текст найчастіше має заголовок. Мінімальною одиницею тексту є речення. </span>
<span>Найважливішими ознаками тексту є цілісність, зв'язність, структурна організація, завершеність. </span>
<span>Цілісність тексту полягає в тому, що в ньому вичерпно викладено тему, а виклад підпорядковано досягненню поставленої мети. </span>
<span>Зв'язність тексту виявляється в тому, що між його складовими частинами — реченнями, групами речень чи більшими компонентами — існує тісний змістовий зв'язок. </span>
<span>Тематична близькість, зв'язок між складовими частинами діють у взаємодії. </span>
<span>Текст складається з більшої чи меншої кількості речень, але не завжди сукупність речень є текстом. Для того щоб певна група речень сприймалася як зв'язне висловлювання, текст, необхідне дотримання певних ознак. </span>
<span>Першою ознакою тексту є тема — про що йдеться в тексті — яка охоплює всі його частини. </span>
<span>Необхідною ознакою тексту є його основна думка — з якою метою створюється текст. </span>
<span>Характеристикою тексту є також змістовий зв'язок між реченнями та їх послідовність у викладі змісту. </span>
Соловей разбойник это отрицательный герой, который похож одновременно на птицу, на человека разбойника и на чудовище.
На словья похож тем, что живет на дереве, и он свищет. Свист его является разрушительным.
Книга допомагає не тільки вчитись , а й відпочивати . Як з пародоксом читання . Це й ще людина розвивається духовно . Багатший словарний запас . Книга це портал книжкових чар які допомагають відволіктися від реальності . Книга може перевернути життя , якщо написати її .
Іноді книги ігають ключову роль у житті . Вони стать друзями якщо їх немає . Тож книги треба цінувати .
Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої - окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і буди на нього схожим.
<span>Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів. </span>
<span>А. Чайковський не ідеалізує Павлуся, хоч, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Я схиляюсь перед його патріотизмом, присягою на вірність рідному краєві (вона звучить у внутрішніх монологах героя) , перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію - знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.</span>
Рушник--це символ життя, червоні нитки- щастя, чорні-горе. а біле це сама доля. Цьому є підтвердженя слова з пісні: "Я візьму той рушник, простелю, наче долю."