<span>Чудово блищало небо, засіяне зорями.
Я чую пісню,в щасті співану.
Веселка, овіяна вітром, в моїх зацвітає очах.
Котить сонний Дніпро віками зажурені води.
Стоїть налитий синню день.
Вгорі цвіте блакить, усіяна хмарками.
Ще спить земля, укутана снігами.
Сниться вночі мені зорями вишите небо.
Сумно на небі,повитому в хмари.
Сплять,сивиною закутані гори.
<span>Бриніла тиша,плетена зірками</span>
</span>
Любить людей мене навчила мама.Как б не важко мені було, я завжди намагаюся ставитися до них без роздратування. Нам би трішки добрішим бить.Нужно любити людей, а якщо людина буде погано ставиться до людей, то вони це відчують і в скрутну хвилину ця людина залишиться один і йому ніхто не зможе нічим допомогти. У такі хвилини люди розуміють, як несправедливі вони були до інших людей.
Ответ:
Диван, на якому сидів тато, був сімейною реліквією, і мама уже гукала на кухню, щоб сідали вечеряти.
Стривожуючи сон, стає сонечко. Сонячне сяйво спочатку сонне,сіре. скоро стане світле, Спозаранку співають Соловйі. Спокій стривожується співом. Сніжинки спадають, створюючи сніжно-світлі стежки. Сміливо стрибає снігом синичка, співаючи свою співаночку. Самітня сосна сповнена сніжинок, створює собі снігову спідничку, Схід сонця стривожує серце, сповнюючи симпатією до світанку
Родина
Рідна, щаслива
Оберігає, захищає, піклується
Сім'я
Найдорожче, що є в тебе.
Друг
Вірний, надійний
Допомагає, веселить, поважає
Товариш
Друг пізнається в біді.