Твір
Еней – син Венери і Анхіза, народився у Трої. На початку поеми Еней, як і інші троянці, на мою думку, постає легковажним козакком, який «удавсь на всеє зле проворний, завзятіший од всіх бурлак». Він мав досить міцне козацьке здоров’я, оскільки часто на різних бенкетах пив не по одній чи дві чарки. А доки не «напали перелоги, опухли очі, як сови, і весь обдувся, як барило, було на світі все немило». Також Еней легко розбивав серця дівчатам, зокрема Дідоні, яка через нього потрапила в пекло, здійснивши самогубство, а він сказав: «Нехай їй вічне царство, мені же довголітнє панство і щоб друга вдова найшлась!» Цим показавши свій егоїзм і себелюбство. У другій частині поеми Еней постає видатним полководцем, проти якого збунтували латиняни і Турн. Він не спить ночами, роздумуючи над боєм. Талант дипломата показує у поході до аркадян, які не відмовили йому в допомозі. Піклується про свою дружину. Зокрема, як Низ і Евріал
сказали, що ідуть у ворожий табір, то він «до боку Низа прив’язав свій палаш Для милого Евріала не пожалів того кинджала, що батько у дідони вкрав.» Еней – це збірний образ запорозького ватажка, в якому відображене деякі національні риси українського характеру. Підсилює образ Енея троянці-запорожці, що щиро люблять рідну землю і готові піти за ради неї на смерть. Також вони виступають працьовитими і розумними, чесними і благородними. Найбільш яскраві особистості із троянців це Низ і Евріал: «Хоть молоді були та гожі і кріпкі, храбрі, як харциз. В них кров текла хоть не троянська, якась чужая-бусурманська, та в службі вірні козаки.» «Сей Євріал був молоденький, так годів з дев’ятнадцять мав, де усу буть, пушок м’якенький біленьку шкуру пробивав; та був одвага та завзятий, силач, козак лицарковатий.» Він із Низом забрались до ворожого табору і перерізали чимало ворогів, але природа їм зрадила і їх, зловили, вбили. Отже, вони померли не шкодуючи життя за чужу країну і свободу.
Бат(апостроф)кiвшчина 11 букв, 11зв.
Б - твердий пригол., а - гоосн., т - мякий приг., к - мякий приг., i - голосн., в - тв. приг, щ - Тв.приг, и - наголош. голосн., н - тв.приг., а - голосний.
На мою думку , вислів "Не копай іншому яму , бо сам у неї впадеш" є дуже пізнавальним . Не рідко бувають ситуації , коли одна людина просто ненавидить іншу, навіть через її існування .І на це , є безліч причин . Наприклад, заздрість чи ненависть . Кожна людина - це індивідуальність . І не треба заздрити іншій через її вміння і т.д. Щодо ненависті, так це мабуть найголовніша причина "копати іншому яму" . Отже , можемо зробити висновок. Не бажайте зла іншому, бо вам повернеться .
На столі лежала книга,прочитана мною.
Великий,гарний місяць був на небі,засіяному зорями
У оздобленій гарним орнаментом вазі були не менш гарні квіти.
Софіївський собор був збудований Ярославом Мудрим.
Маленьке містечко,осяяне вуличними ліхтарями
Написаний Васильком твір бкв кращим у класі.
Вкриті бруньками дерева у саду були дуже гарними.
Пісні складені народом в давні часи співають і досі.
Навесні дуже гарно зацвіли квіти,посаджені учнями.
<span>Дмитро,взутий у гумові чоботи,скочив у калюжу.</span>
