Дзьо-би-ку, -=о/-о/-о,{ дз"обику} над дз треба поставити дужку 8 б, 6 зв
дз-приголосний, м"який, дзвінкий
о-голосний, наголошений
б-приголосний, твердий, дзвінкий
и-голосний, ненаголошений
к-приголосний, твердий,глухий
у-голосний, ненаголошений
Мені купили новий червоний м'яч.
Солов'ї дуже гарно співають.
Я із задоволенням граюся на подвір'ї.
Неподалік від нашого дому є кав'ярня.
Весна - найдивовижніша пора року.
На весні розпускаються бруньки.
Весною я люблю ходити до лісу ,по ягоди та гриби.
Восени ведмеді вилазять зі своїх берлог.
Весною тане сніг та приходить тепло на зміну холодній зимі.
Ответ:
Объяснение:
1. Коло великоднього столу, заставленого усяким свяченим, стояла Олеся.
2. Завжди зі смаком одягнена, вона справляла враження вихованої панночки.
3. Незабаром хлопець побачив залиту холодним сонцем долину.
4. Затуманене легкими й прозорими хмаринками, над містом пливло сонце.
5. Потомлені далекою дорогою і літньою спекою, коні ступали ліниво.
6. Як побачиш підвісний міст, перекинутий через річку, то, не доходячи до нього, зупиняйся.
7. Нічого не сказавши старому, попрощався і поволі поплив, налаштовуючи себе на перемогу.
8. Сірий, припорошений весняною пилюкою степ прокидався не поспішаючи.
1) Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)
2) Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)
3) Як навколо об’їси –
Серединки не проси.
Ми такі гостинці:
Дірка в серединці.
(Бублики)
4) Б’ють мене ціпами,
Ріжуть мене ножами;
За те мене отак гублять,
Бо всі мене дуже люблять.
(Хліб)
5) Народився із землі,
Зарум’янивсь на вогні.
І з’явився на столі
До борщу тобі й мені.
(Хліб)
6) Я росла в темній темниці,
Як зросла— взяли в світлиці,
З мене шкуру всі деруть,
Мене варять, мене труть,
Пироги з мене печуть.
Відгадайте, хто ж я є,
І назвіть ім’я моє.
(Картопля)
7) Кинув не палку, піймав не галку,
Скубу не пір’я, їм не м’ясо.
(Риба)
8) Мене б'ють, колотять, перевертають, ріжуть. Я все терплю й всім добром плачу.
(Земля)