Ледве дихнуло весняним теплом, набубнявіли на деревах бруньки - ось, ось виткнуться листочки. Все в природі оживає, неначе одягається в коштовні шати. Ясне сонечко покликало в гості ранню весну. Попливли у небесній височині білосніжні хмарки. Зазеленіла молоденька травичка. Свіжий вітерець торкнувся голих дерев.
Все навкруги змінилось. Прилетіли співучі птахи з теплих країв. Прокинулись милі звірята з зимової сплячки. Дерева прокинулись від зимового сну. Три тополі, височать у полі - вибирають собі весняну барву. Дивишся у небо, а там двоє - журавель і журавочка. І так гарно і легко кружляють, немов би танок якийсь водять. Розтанув на водоймах твердий лід. А хороші діти садять дерева і підливають. Білять вапном, щоб шкідники не вилазили на них і не завдавали шкоди.
<span>Коли юннати це зроблять, то буде дуже добрий урожай. Мені дуже подобається ця пора року - барвиста, весела, духмяна і запашна весна!</span>
Ответ:
Происходил от старинного казацкого рода; отец его служил регистратором в канцелярии графа Η. Румянцева. Окончил в 1821 Петербургский кадетский корпус, в 1823 г. поступил на военную службу в кавалерию. Часто разъезжая по делам службы по Украине, слушал и записывал рассказы о старине, узнал немало интересных подробностей из старинного запорожского быта.
В 1828—29 гг. принимал участие в войне с турками и в сражении под Журжей был ранен. В 1831 г. он участвовал в польской кампании, затем состоял при киевском генерал-губернаторе Бибикове, служил чиновником особых поручений при министерстве внутренних дел. 26 ноября 1855 года награждён орденом св. Георгия 4 класса за выслугу 25 лет в офицерских чинах.
В 1863 г. был прикомандирован к графу M. Н. Муравьеву в Вильну и с тех пор безвыездно жил в Северо-Западном крае. В 1865—66 г. он был председателем учрежденной в Вильне ревизионной комиссии по делам римско-католического духовенства.
Последние годы своей жизни провёл в своей усадьбе «Тришин», которую он получил от правительства, как награду за свою деятельность в Северо-Западном крае, в то же время занимал должность брестского уездного предводителя дворянства и председателя съезда мировых судей.
Написал 14 сочинений на русском языке и 26 на украинском, которым владел в совершенстве. Материал для повестей черпал частью из личных наблюдений над малорусской жизнью, частью из народной словесности — сказок, преданий и анекдотов, преимущественно фантастических или юмористических. Находился под сильным влиянием дворянской романтической литературы, идеализировал взаимоотношения между помещиком и крепостным. Главное произведение Стороженко, «Марко Проклятый», представляет смесь разнородных преданий и поверий в сильной авторской переделке. Гораздо ближе к народным источникам стоят повести: «Два брата», «Женатый чорт», «Скарб», «Се та баба». Ярким юмором отличается рассказ «Вусы». 23 украинских рассказа Стороженко были изданы в 1863 г. в Петербурге.
Некоторые произведения Стороженко на русский язык перевел Иван Бунин
1. Важка алгебра 2.Розмова з учителем 3.Бійка сніжками 4.Оте російське "дети" нашому класу геть не подобається. 6.Тепер ми "товарищи" 7.На жниві 8.Сонькина хитрість 9.Віктор Михайлович зустрічається з Галиною Іванівною 10.Федір Бурлака 11.Помста Федору 12.Вистава розпочинється.<span> </span>
<span>«На печі» (Українська патріотична дума) (1898р.)
Тема : висміювання псевдопатріотів, котрі, перебуваючи осторонь
політичного і суспільного життя, на словах декларують свою любов до
Батьківщини, не зробивши задля неї нічого корисного.«Не вмре поезія»
Тема: розповідь про призначення поезії в житті людини, показ сили
поетичного слова, яка здатна торкатися найпотаємніших струн людської
душі, будити в ній приспані почуття, нагадувати, що ти — Людина, і
спонукати до дії задля здійснення поставлених цілей.Ідея: уславлення
великої сили і безсмертя поезії, що є натхненницею духовності людини на
землі ; утвердження думки, що праця поета – поетична творчість -
найнеобхідніша, що жити їй, допоки існує земля, «поки природи глас
людина серцем слуха...», бо душа потребуватиме чогось вищого і
небуденного, а поезія пробуджуватиме забуті мрії і сподівання.Вид
лірики: громадянська Віршовий розмір: шестистопний ямб Римування:
перехресне Художні засоби вірша: Метафора: «не вмре поезія», «не згине
творчість духа», «душа бажає», «викличе в душі», «віщі голоси …
промовлять», «наберуть … сили», «поезія … радощів додасть». Епітети:
«клопоти крамарські», «з меж вузьких», «людськість ціла», «вищого
бажання», « забутих мрій», «нової сили», «останняя могила». Повтори: «не
вмре поезія», «поки», «на землі», «в серці», «серцем», «серця». Жанр
Громадянська лірика.<span>Ідея : заклик до активного суспільно-
політичного життя, утвердження необхідності допомагати своїй Вітчизні і
рідному народові не словом,а ділом.</span>
</span>
При своїй небозі добре і в дорозі», «не їла душа часнику, не буде й смердіти».