<span><span>Опис картини "Золота осінь у Корелии" В. В. Мєшкова
Картину «Золота осінь у Карелії» намалював В. В. Мєшков. Тут зображений
осінній пейзаж. На передньому плані я бачу коло каменів валунів. Вони
схожі на сім'ю, що намагається триматися разом, але все-таки один камінь
небагато відсторонився. Чагарник, що втратив майже всі свої листочки,
невеликі берізки з яскраво-жовтим листям, червонуваті осинки й високі,
вихідні навіть за верхній край картини, суворі й зелені сосни, єдині не
змінили колір. Ліворуч видний фрагмент опушки, на ній так само розкидані
невеликі камені Задній план не так великий. На правій половині картини
великий достаток дерев з жовтим осіннім листям.</span>
Через цю гущавину не видно лінії обрію. А в лівій половині картини є
на що подивитися. Тут художник запам'ятав ланцюг озер. У них
відбивається похмуре, біло-сіре небо. На ближньому березі кілька дерев.
Те, що перебуває за озером не дуже чітко видно, але розглянути можна,
що на тім бережу розташований невеликий лісочок, а левее ліс уже
густіше. Ну а на обрії праворуч-чисте поле, а ліворуч видні верхівки
дерев. Художник скористався дуже гарною колірною гамою. Усе дерева
жовті, крім сосон, а трава зеленная з жовтим відтінком. Я торік бачив
щось подібне, але без озера. Це було на горі нашого міста. Удалині
виднілася безліч дерев, і вони були все з жовтим листям, але тільки
розкидистий клен стояв з темно-червоним листям, це було дуже красиво. У
цієї картини є одна особливість.
Це подовжений горизонтальний формат полотна. Я думаю це зроблено для
того, щоб якнайбільше передати поетичність ландшафту. Адже коли ми
хочемо сфотографувати людини цілком, те перевертаємо фотоапарат по
вертикалі, а якщо гарний вид з висоти, то по горизонталі. Я думаю, за
цією картиною ховається якийсь зміст, а саме те, що із приходом холодів
не потрібно розбудовуватися й згадувати ті літні дні, а потрібно
дивуватися й просто насолоджуватися осінньою красою нашої природи.
Дивно, але побачивши картину "Золота осінь у Карелії" у перший раз,
вона мені не запам'яталася, а от після того як я написав твір, мені ця
картина дуже сподобалася
</span>
На мою думку, зимовий ліс є чарівним.
По-перше, все засинає. Навколо казкова тиша. По-друге, коли раптом злетить пташка з гілки, з дерева сипле снігопад. По-третє, зимові сліди можуть розповісти про мандри лісових мешканців. По-четверте, коли іній торкнеться віт дерев, вони стають кришталевими. Від вітру лунає їх ніжний передзвін. Тоді ліс особливо чарівний.
<span> Зимова мандрівка лісом переносить у казкове царство.</span>
1. Мені не сподобався герой прочитаного оповідання. 2. Коли ми вирушили в похід, нам усміхалося сонце. 3. Чим далі читаєш роман "Чорна рада", тим напруженішими стають події. 4. Відкривши очі, я побачив, що у вікно ллється яскраве сонячне проміння. 5. Протягом короткого часу новина обійшла усе місто. 6. Ми зробимо свою справу за будь-яких обставин.
<span>Пізня осінь. Багато хто вважають цей час скучним. смутним і сумним. Напевно, так і є. Звичайно в цей період ллють нескінченні дощі, майже не виходить сонце, не співають птаха, дні виглядають сірими, починає раніше темніти. Дерева коштують уже зовсім голі, листи облетіли. Небо нависає низько сірими хмарами. Здається, сама природа сумує про те, що зібрано останній урожай, полетіли останні птахи на південь, іде останнє тепло. Є вірші в російського поета Миколи Некрасова, які дуже точно малюють цю непривітну картину:</span><span>"Пізня осінь,
Граки полетіли,
Ліс оголився,
Поля спорожніли."</span><span>У такі дні зовсім не хочеться виходити на вулицю, а тим більше, іти гуляти в ліс або навіть у парк. Земля сира, усюди сльота, без гумових чобіт навряд чи обійдешся, а в гумових чоботах - холодно. Вітер піднімається такий, що ламає парасольку як сірник або просто вивертає його навиворіт. Мало хто любить погоду наприкінці осіни. А Олександр Пушкін так і написав: "Дні пізньої осені сварять звичайно..." Тобто, звичайно люди зовсім не раді тому, що пропонує нам погода наприкінці листопада. Вони цілком справедливо лають кінець осені за погану погоду, нескінченний дощ і бруд. Людина в такий час здається собі дуже самотнім</span>
Я пішов в центр села ,де жив мій друг , і запропонував йому ,щоб ми пішли на озеро купатися .